Крихітна собачка Боня – менша за кота, найменша з гавчиків у Нововолинську – нарешті вдома!

Усі, хто хвилювався, допомагав шукати, можуть полегшено зітхнути.

Пошуки йорк-тер’єра міні тривали 2 тижні, і весь цей час хазяйка – Аліса Трофіменко не знаходила собі місця.

Просила-благала на весь інтернет: якщо хтось забрав її собі – поверніть, бо вся родина плаче.

Пообіцяла 2000 грн. винагороди за інформацію про свою крихітку. Передивилася відеозапис на камерах у барі “Оболонь”, куди Боня забігла, втікаючи від сусідської вівчарки, і ще на деяких закладах.

Обклеїла оголошеннями півміста.

 

 

Із побаченого і почутого у ті дні складалася така картина.

Боню забрав один із відвідувачів бару. Був напідпитку. Поклав її – на очах у барменші – в білий пакет, замотав, сів разом із братом на мотоцикл і поїхав – напевно, додому.

Аліса встановила – спасибі соцмережам і читачам РАДАРА – прізвище та адресу цього чоловіка. Телефонувала до нього, ходила, знову ж таки просила-благала повернути собачку.

Він запевняв: Боня втекла майже одразу, як він вийшов із бару, – десь біля “Індіго” у 15-му мікрорайоні.

Після розголосу навіть пообіцяв відшкодувати вартість тваринки. Хоча у грошах це не вимірюється, звісно.

Минуло 2 тижні. Десятки абсолютно не знайомих Алісі людей переживали разом із нею, повідомляли про всіх бачених ними в Нововолинську йорків, надсилали фото – ні, не Боня.

 

Боня до…

 

І раптом!..

Чуйна дівчина Ілона побачила кумедне мініатюрне створіння неподалік від хати того чоловіка. Надіслала Алісі повідомлення.

Але ця собачка була чорною, а Боня ж то зовсім інша!

 

…і Боня після

 

Аліса була у від’їзді, спілкувалися лише в мережах. Мале забрала кума Аліси, скинула їй фото.

Та ні, не Боня, але шкода і це мале – холодно стало надворі.

Кумі та її дітлахам собачка дуже сподобалась. Лишили у себе – Аліса приїде, подивиться. Якщо не Боня, то житиме в них.

І все ж таки серце підказувало Алісі: це вона!

 

Боня відсипається після детективу

 

Щойно приїхала, побігла до куми. Собачка метнулась назустріч Алісі: цілуватись-обніматись. Боня, однозначно.

Але чому чорна?!

Бо пофарбували ті, хто її  забрав (ну, може, знайшов) і переховував.

Повезла Аліса свою Боню до ветеринара. Той теж був шокований:

 – За 15 років, що працюю, нічого подібного не бачив. Фарбувати собаку, та ще й таку крихітку?! Це ж дуже небезпечно для малої. От же ж люди…

Усі інші подробиці цієї детективної історії поки що залишаємо за кадром. Хоч Аліса вже багато чого довідалась – місто маленьке, акустичне…

Це була справжня драма. Хто має кота чи пса – зрозуміє. Просто дивом усе скінчилося добре.

 

Полюбіть нас чорненькими… 🙂

 

Усієї цієї драматичної історії не трапилося б, якби підпилий сусід не вигулював свою вівчарку без повідка й намордника... якби Аліса тримала свою малесеньку собачку на повідку… якби працівниця бару не брехала, що нічого не бачила, що відвідувача знати не знає, і якби вчасно передала власнику бару прохання Аліси переглянути відеозапис…

А головне – якби не брехав той, хто справді забрав Боню. Якби у тих, хто переховував і перефарбовував собачку, була совість. Вони ж бо знали, як хазяйка шукає свою улюбленицю!

Дівчина Ілона, яка знайшла собачку й одразу сповістила Алісу, відмовилась від винагороди.

Аліса сердечно дякує їй і всім, хто допомагав у пошуках, підтримував і розумів.

 

 

РАДАР дуже радий за Боню та її родину. 🙂

Бережіть тих, кого любите.

 

 

У ТЕМУ:

Допоможіть знайти маленьку Боню!!!

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: