— Директорку Нововолинського ОЖК оголосили в розшук, вона в бігах, — запевняють “люди у чорному” на олійно-жировому комбінаті.
Натомість сама пані Бубела віджартовується: “Передайте їм, що я на Канарах!”
Вона з Нововолинська нікуди не поділася.
Люди у чорному — так охрестили нововолинці нову охорону ОЖК.
Сюди зайшов новий власник — один із банків Ахметова
Темний бік олійно-жирового комбінату в Нововолинську покаже вам Анатолій БІДЗЮРА. Він мешкає поряд, тож бачив і знає багато цікавого…
Анатолій Миколайович Бідзюра розповідає:
— Усяке бувало із ОЖК. Давно. Не у 2012-му. Набагато раніше. Розвалювати корпуси ніби вже й недержавного «Харчокомбінату» почали іще за тодішнього директора. (А як він став недержавним? Питання до СБУ.) Такі натуральні запахи стояли! Волинських яблук, грибів, тархуну, чорниць, горіхового бальзаму, лимонаду і ожини…
Потім почали будувати на місці руїн. Більшість людей звільнили. Документи з відділу кадрів вилучили… Дозволу на саме будівництво, очевидно не було. Били паровою «бабою» палі день і ніч. Здригався грунт. Землетрус так балів на 5. Тріскалися стелі. Я розпочав ґвалт у архітектурі. Не реагували.
Там були величезні проблеми з санітарною зоною та соціальними зобов’язаннями перед навколишніми мешканцями. Обіцяли. Проте нічого не зробили.
Діти бавляться поряд із хімічними бомбами. Це Нововолинськ, крихітки!
А з іншого боку ОЖК — ціла школа…
Потім почалися шкідливі викиди і сморід. Із тим, що є зараз – ніякого порівняння. Написав статтю у «Вільну думку» — «Один день хімічного козла». Допомогло. Проте ненадовго.
Написав заяву міському голові. Той передав її у відповідну депутатську комісію. Була низка засідань та конкретний переполох. Нічого не вийшло: шкідливих викидів нема, люди здорові та щасливі.
Писали тодішньому власнику. Він був тоді депутатом облради. Ніби й зараз таке прізвище фігурує… Бізнес він згодом продав. Пізніше ОЖК власники розділили навпіл – на олію і маргарин. Як Німеччину у 1945-му. Поставили посередині височенну огорожу.
Із сусідами ми назбирали купу підписів навколишніх виборців, щоби закрили фірму або перенесли за місто. Знову депутатські комісії, пустопорожня балаканина та відписки. Сморід від білого фосфору, каустичної соди та іншої хімії трохи вщух.
Армагеддон від Сапожнікова. У самому центрі Нововолинська!
Наш мер обіцяє побудувати в межах міста ще другу чергу ОЖК…
Знову війна проти 20-тонних фур із олією, що курсували по пр. Дружби під знак «Вантажні перевезення заборонені»…
Локальна вібрація землі. Тупі відповіді від міського ДАІ та посадових осіб.
Проїзд таких цистерн у центрі міста заборонено? Не чув…
Забита міська каналізація — чи не через день. Туди скидали жирові відходи виробництва. Постійні чергування біля колодязів та колекторів слюсарів із міських комунальних служб.
Чому міських комунальних?.. Здогадайтесь самі. Насточортіло розжовувати.
Надумали перекривати автошлях «Ковель – Львів». У визначений час ніхто, окрім мене, не прийшов. І так далі. Багато чого ще.
Бубела Вікторія Василівна, директор, – найнята людина. Не найгірша і не найкраща. Фахівець із дезодорування олії. Чого від неї хотіти? Всі віжки управління, диктат, командування і кошти – у власника ОЖК, – підсумовує А.Бідзюра.
иСмаженим запахло аж тепер.
Папєрєднік намахав банкірів Ахметова на 500 млн. грн. — узяв кредит і не повернув…
Ми прогнозуємо: тут буде цілий детектив. І купа смажених фактів…
Усі фото — Анатолій Бідзюра