Гіркий весільний коровай. Обом загиблим бійцям було 22 роки

Цими днями Волинь поховала двох своїх синів – захисників України. Ігора Климюка з Гіркої Полонки (Луцький район) і Богдана Корнелюка з Нововолинська.

Обидва загинули під час боїв на Луганщині.

Ігор – 10 січня, Богдан – у ніч проти 12-го.

Обидва вродливі, хоробрі, веселі, неодружені.

Ігор був гранатометником у 24-й бригаді.

А Богдан – зенітником, потім навідником БМП у 14-й.

Обом загиблим було по 22 роки.

Так повернувся додому Богдан Корнелюк…

Луцькі активісти зустріли його на Цуманському посту і провели до села Забороль.

Далі була варта пам’яті у Володимирі-Волинському й Нововолинську.

А останній спочинок Богдан Корнелюк знайшов тут, біля Низкиницького монастиря.

Свій весільний коровай хлопець так і не встиг скуштувати.

Рідні й друзі називали його лагідно Бодя. Був дуже світлою й веселою людиною, жартував навіть після бою.

Його батько Олександр відслужив на війні рік. А Богдан навесні 2016-го – невдовзі після строкової служби –  підписав із ЗСУ контракт.

Навчальний полігон у Старичах, потім – у Рівному, звідки 18 вересня прибув у Станицю Луганську.

Старший солдат, навідник БМП-1 14-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 11 січня пізно ввечері від кулі снайпера під час важкого бою на наших позиціях у Станиці Луганській.

Ігор Климюк мав позивний “Клим”.

Народився у селі Оконськ Маневицького району Волині.

Гранатометник 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 24-ї бригади.

Загинув 10 січня близько 11.00 біля села Троїцьке Попаснянського району. Осколкове ураження в голову під час ворожого обстрілу наших позицій із ПТУРів.

Попрощатись із ним у Гіркій Полонці прийшли і приїхали тисячі людей.

І цей коровай теж згірк від сліз.

Спасибі вам, хлопці, за вашу відвагу. У Небесному Легіоні вас зустрінуть побратими. Їх там багато. Із 24-ї… із 14-ї.

Але коли закінчиться ця клята війна?

Президенте, прем’єре, нардепи – скільки ЩЕ?

Карта полеглих за Україну у цій нескінченній АТО станом на 20.10.2016 (за місцем народження бійців).

Узято тут: http://memorybook.org.ua/indexfile/statbirth.htm

Ігор і Богдан тоді ще раділи кожному дню й не знали, що в січні страшна статистика збільшиться саме за їхній рахунок…

Фото з прощання: волонтери Світлана Климчук, Олексій Кушнєр, а також Ніна Коструба (“Слава праці”)

Текст: Наталя Камишникова

Фактаж: Ян Осока