Хтось особливо пильний угледів у тій світлині підступний підтекст, спрямований проти міської влади. Стукнув на самий верх.

І на нараді у виконкомі сам пан мер Сапожніков В.Б., як розповідають, різко висловив невдоволення з приводу таких неправильних фото і таких несвідомих фотографів…

 

Здогадувалася, що в Нововолинську можливо все, але такого тупого адміністративного маразму навіть уявити не могла.

Мене тричі звільняли з роботи – за нелояльність. Офіційно це називалося скороченням чи реорганізацією, але щоразу цьому передували  мої протестні акції на чийсь захист, гострі критичні статті  про місцеву владу… Коротше, я розуміла, за що мене звільняють. І надворі стояв тоді злочинний режим Януковича чи там Кучми. Хоча весь цей час у Нововолинську керував Віктор Борисович Сапожніков.

Це щоб ви розуміли, як стрімко прогресує адміністративний маразм. Мене звільняли принаймні за щось. Андрія Бурду звільнили взагалі ні за що ні про що!

Він працював художником-оформлювачем у міському Палаці культури. 9 років – із перервою (виїздив із міста). Коли вдруге влаштувався туди на роботу (зарплатня мінімальна), не брав ні лікарняного, ні відгулів, працював завзято. Прогулів не було, претензій до його роботи начальство не висувало. Мав нормальні робочі стосунки з усіма. Одне слово, “ничто не предвещало”.

Аж раптом…

 

 

11 травня в Нововолинську бучно відзначали надання Україні безвізового режиму. Підняли прапори – державний і Євросоюзу, зібрали на площі перед міськрадою свідому молодь – студентів та учнів, дали їм у руки плакати “Україна – це Європа”, “Ми – європейці”.

Ну, бравурний такий совок, тільки навиворіт. Лунала “Ода до радості”, виступав міський голова й розводився про європейські цінності.

На сайті міськради подали пафосний фоторепортаж – усе як має бути.

 

 

А на задвірках свята безвізу мирно спала собі на лаві старенька бомжиха. Півміста її знає, дуже бідова бабця. Їй навіть величезна стереоколонка біля лави не заважала.

І снився бабі теплий куток, хлібчик не з помийки, та ще миска гарячої юшки…

Андрій цю бабцю сфотографував. Біля лави стоїть бабина палиця, далі проглядається стіна стадіону.

Жодної політики, просто фото. Десь навіть із гумором, хоч і сумне.

Бурда назвав його “Колискова”.

 

Колискова, або Music forever

ТА САМА КРАМОЛЬНА СВІТЛИНА!

 

Він виклав цю фотку у себе на фейсбук. Не на сайті  Палацу культури, не на сайтах новин. У себе на сторінці! Згодом додав низку світлин зі святкування безвізу.

Хтось особливо пильний побачив це фото. Угледів у ньому злісний політичний підтекст, спрямований проти місцевої влади. Стукнув на самий верх. І на нараді у виконкомі сам пан мер Сапожніков В.Б., як розповідають, різко висловив невдоволення з приводу таких неправильних фото і таких несвідомих фотографів.

Начальник відділу культури Інна Левкова його почула. Директор Палацу культури Леся Твердохліб почула свою начальницю.

Андрію настійливо порекомендували видалити фото бабці-бомжихи з його сторінки, що він і зробив. Було неприємно, але на тому, думав, питання закрили.

Та за кілька днів велике цабе у виконкомі висловило здивування: “Як, він у вас там іще працює?”

І палацове керівництво старанно донесло до художника необхідність звільнення з роботи.

 

Безвіз дали – совок лишився

 

Маразм цієї ситуації був настільки безпросвітним і залізобетонним, що Андрій не став нічого нікому доводити – просто пішов. За згодою сторін.

Кого звільняли з посади – зрозуміє його стан. У Нововолинську з кваліфікованою роботою дуже сутужно.

А працівники культури тепер нервово жартують, коли хтось фотографує якусь цікавинку: “Дивись, а то і тебе звільнять…”

Я нагадаю, надворі 2017-й рік, розквіт демократії, за плечима в нас два Майдани.

І ми – європейці в європейському місті, де влада дбає про європейські цінності. Якщо вірити промовам Сапожнікова В.Б.

 

За спиною мера праворуч – та сама колонка, яка вранці стояла біля бабці-бомжихи…

 

Аніхто з колективу, де Андрій Бурда відпрацював 9 років, за нього не заступився. Ніхто не пішов до Левкової, Сапожнікова, секретаря міськради Сторонського чи керуючої справами Магдисюк (саме вона курує у виконкомі питання культури).

Ну, це мене не здивувало. Люди дуже збайдужіли і стали боятися. Мене вразило інше – безмірність адмінмаразму. Мер чи підмерок бовкнув явну дурню – і вся рать підібгала хвости і виконує.

Андрій Бурда навідріз відмовився надати РАДАРУ те саме фото, яке спричинилось до його звільнення. Взагалі відмовився говорити на цю тему, хоча факти підтвердив. Художник пише зараз ікону, йому потрібен святий спокій, а не війна з вітряками.

Історію з фотографією я дізналась від зовсім інших людей. Бо її вже широко (хоч і стиха) обговорюють у мистецькому колі.

У Європі для містечкового закладу культури було б за честь, що там працює професіонал рівня Андрія Бурди. А тут не лише не цінують, а й позбуваються!

Ось деякі його світлини:

 

“У цьому найкращому зі світів…”

 

“Куда ж нам править?”

 

Нововолинськ, яким ви його не бачили

 

Думала, що як тричі безробітна вже знаю все про адмінтиск, адмінресурс і адмінпомсту в Нововолинську.

На жаль, дна в цього дна немає.

 

Наталя Камишникова 

Фото святкування – з сайта Нововолинської міськради

Фотороботи Андрія Бурди – з сайта   https://photographers.ua/AndreyBurda/

Крамольне фото – роздобуто не скажу як 🙂

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: