москккк

Йому давали новенький “Москвич”, якщо зруйнує храм у Грядах. Не взяв. ОНОВЛЕНО!

8 1190

– Ми військовими тягачами тебе забезпечимо, ти тільки покеруй. Ось ключі від “Москвича”. Щойно завалите церкву – буде твій…

Почула цю історію випадково від 76-річного Івана Мельничука з Космівки – дорогою з суду, куди його тягає склочний сусід. Суд виснажливий, як для старшої людини з села, тому всеньку дорогу з Іванич  Іван Олександрович (водій за фахом і сільський краєзнавець за покликанням), аби відволіктися, розповідав мені дивовижні історії.

Одна – коротенька – вразила навіть його самого.

Десь у 1960-х бійці ідеологічного фронту вирішили розвалити церкву в селі Гряди, що за 4 кілометри від Нововолинська. Вона  вже не перший рік стояла зачинена. Ну, і…

 

Храм Казанської ікони Божої Матері у Грядах. Зведений у 1903-1905 рр. У 1960-х-1970-х тут сушили зерно й зберігали запчастини до сільгосптехніки

 

Серед місцевих ніхто не зголосився – побоялися Бога чи осуду від односельців. Та й кара Божа, кажуть, наздоганяла руйнівників дуже швидко. Той збожеволів, той загинув моторошною смертю, той на рак захворів… Таке подейкували на Волині. Одне слово, не було охочих.

І товариш із райкому покликав на розмову досвідченого прораба “Міжколгоспбуду” Петра Монюха, який мешкав у Литовежі:

– Петре, ми військовими тягачами з володимир-волинської дивізії тебе забезпечимо,  ти тільки покеруй. Ось на столі ключі від новенького “Москвича”. Щойно завалите церкву – буде твій.

 

Це була блакитна мрія кожного радянського трудівника…

 

Петро Монюх послухав ту мову, подивився на ключі, посидів помовчав… і відмовився.

Товариш із райкому був, видать, забобонний. І про Божу кару начуваний. Тож не став будити лихо.

Церква встояла!

 

Храм відновили й урочисто відкрили в листопаді 1990 року

 

А Монюх згодом, за нової влади, збудував церкву в Литовежі.

Нема вже на світі ні мудрого прораба, ні того товариша з райкому. До речі, він був із Гряд.

А про “Москвич” Петро нікому й не розповідав. Лишень Івану – такому самому диваку – зізнався.

ОНОВЛЕНО

Луцький науковець Володимир Собчук (він походить із Гряд), прочитавши цю історію,  доповнив її дуже цікавими подробицями.

Виявляється…

“Сільські партійці у 1961-му чи 1962-му заходилися громити церкву.  Це було вночі. Випадковим свідком погрому став один парубок, який повертався із Кропивщини з вечорниць. Казав, що місцеві комуністи Новак, Пасічник (прізвища ще двох не пам’ятаю) громили те, що знаходилось усередині грядівського храму. Після розбою залишились лише стіни.

А десять років потому дочка одного з тих погромників нагло померла на своєму ж весіллі”, – повідомив Володимир Собчук.

“Бог покарав за батькові гріхи”,  – зробила висновок громада…

Володимир Собчук припускає, що “товариша з райкому”, який пропонував Монюху авто за руйнацію храму, звали Микола Вороняк.

Хто знає точніше?

Наталя Камишникова

  • Розкажу iншим:

Також читають

Коментуймо!

8 Коментар "Йому давали новенький “Москвич”, якщо зруйнує храм у Грядах. Не взяв. ОНОВЛЕНО!"

повідомляти

editor
1 рік 7 місяців тому

Володимир Собчук: А вам відомо, ким був цей “товариш із райкому”? Не Вороняк Микола?
Ще одна історія: у одного із погромників церкви у Грядах у 1970-х роках раптово померла дочка на своєму ж весіллі.

односельчани
1 рік 5 місяців тому

Володимир Собчук , якщо ви науковець то наводьте правдиві факти, а не використовуйте факти брехні.

односельчани
1 рік 5 місяців тому

До речі , в тій школі де ви навчалися її будував Пасічник Микола Павлович директор і вчитель фізики. Таким людям треба робити земний уклін. На сьогоднішній день будувалось дві школи ,які так і не збудувались і розкрадались по цеглині, а дітки все ж таки навчаються в збудованій школі руками Пасічника Миколи Павловича.

Анатоль_ Бідзюра
1 рік 5 місяців тому

Це, під “Односельчанами”, пише хтось із колишніх партійців. Мова тут не руйнування школи чи її будівництво, а про руїни людських душ, світосприйняття та духовності. Мене беруть сумніви: а чи правда, як ви пишете, що тов. Пасічник М.П. будував школу своїми руками. Чи хоч одну цеглину помацав на тому будівництві? Школи будувалися за народні гроші. КПСС жодної копійки не заробляла. Тільки відбирала і ділила – тому дам, тому не дам. Ви не знали цього?

Володимиор Собчук
11 місяців 26 днів тому

Ви хоча б прізвище своє написали, замість того, щоб маскуватись під “односельчан”. Бо, схоже, до жителів цього села ви не маєте жодного відношення. А по-друге, ви мали б знати, що дані про руйнівників церкви не документувались, і жодних наукових досліджень із цієї справи не проводилось. А свідчення очевидців – теж історичне джерело. Якщо я пишу неправду, то правду скажіть ви, якщо вона відома вам.

editor
1 рік 7 місяців тому

Андрій Бадзюнь: Цікава історія, але від руйнування церкви відмовилось багато людей. А от були такі, які все ж таки взяли участь…

Анатоль_ Бідзюра
1 рік 7 місяців тому

Руйнівником храмів у селах біля Нововолинська був такий собі, голова народного контролю при міськкомі КПУ, Єфремов. Хай Господь всемогутній згадає і врятує його душу. І нехай збереже його дітей – вони за справи батьків не відповідають. Храм у Тишковичах не закривали, перевівши у Московський патріархат. Цю муровану церкву у Тишковичах побудував Іван Черняк – обозний Війська Запорожського – начальник артилерії, що був родом із цього села. А у Калушеві – (староукраїнська назва, “калуш” – “кінь”, на Гряди село перейменували у 1948 році) припинили його функціонування і влаштували склади, побудувавши біля храму будинок культури. Така історія.

editor
1 рік 7 місяців тому

А ще цікаво Андрій Бадзюнь (теж із тих місць) розповідає: Пропонували руйнувати не одному, там у Тишковичах є очевидець, якого примушували те робити. Він відмовився – точніше, прикинувся, що випивший. А от ті, хто поліз руйнувати, бо ж частково церква була зруйнована, то їх усіх покарано. Ще й на дітей те передалось , бо, мабуть, в живих уже нікого немає.

wpDiscuz