У маршрутку на площі в Нововолинську заходить маленький такий, сухенький дідок із ціпком.
Бадьоро повідомляє водієві:
– Переможець війни! –
і впевнено вмощується на сидінні.
На водія це справило сильне враження – він навіть не заїкнувся про посвідчення.
Сидить дідок у древній, як сам, вушанці, а вся маршрутка її розглядає й думає:
– Що то є правильна самооцінка! 🙂
Наталя Камишникова
І то є правильно! Їх стільки лишилось, що на пальцях порахувати можна, гріх і сором ще щось вимагати!
Хочеш бути переможцем? Будь!
Поки будемо нити, то будемо мати приводи для ниття.
От за що люблю своїх читачів – розуміють значно більше, ніж там написано. Дякую за влучні коменти, Кетрін і Ульріху.
Боюсь, вони не зрозуміли ваш сарказм.
та нема там сарказму. Мені теж дуже шкода злиденних старих переможців. І теж поважаю таких позитивних людей. Вміє дід себе позиціонувати. 🙂
“Три палки” вам щось ввижається, очевидно, бо сарказму тут і в помині немає.
Сарказм тут бачать тільки закостенілі циніки.
На мою думку справжніх переможців війни вже не залишилось…
ще трохи є, і дай їм Боже здоров’я.
Торік на 98-му році померла письменниця Олена Ржевська. Вона була військовим перекладачем і однією з перших увійшла в бункер Гітлера. Неймовірна людина, я мала щастя її знати. Багатьом її читачам у 2000-х – 2010-х навіть на думку не спадало, що вона ще живе… і пише!