– Ми сказали, що Катя зникла, а він: “Нагуляється і прийде!”

Повторив це пару разів і єхидно так посміхався. Навіть не спитав, а коли ж це трапилось.

Та й поводився дивно. Там горбочок такий на дорозі, то він весь час на нього застрибував, поки розмовляли.

І коли ми посвітили йому у вікно ліхтариком (бо ж ніч була – проти 3 серпня, ми вже розшукували Катю й викликали поліцію, а тим часом пішли до Назара), він теж якось дивно зреагував. Поліз у кватирку (замість прочинити вікно), тоді передумав і вийшов до нас через двері.

Він ішов, а у кімнаті відбувалась якась метушня. Видно було тінь, яка рухалась туди-сюди.

Ми ще спитали, а де Максим. Бо Катя хотіла піти розпрощатися з Максимом, поставити крапку в їхніх взаєминах. Назар відповів: “Поїхав додому у Словенію тиждень тому”. 

А той був у Назаровій кімнаті…

 

10 січня у Ковельському окружному суді давали свідчення Мирон Ждань і Влад Бачинський – найближчі друзі Каті Литкіної. 16-річна дівчина щиро звіряла їм свої таємниці і переживання.

Обидва знали, що Максим Терлецький був її першим і дуже болісним коханням. Що з ним вона бачилась на початку літа-2016 – за 2 місяці до загибелі. Він укотре приїхав у Нововолинськ на канікули, а вона на той час уже закохалася в іншого. Відбулась емоційна розмова. Але не розрив.

 

 

На околиці Нововолинська, в районі третьої шахти, всі вони мешкали неподалік: по сусідству з КатеюНазар Статочнюк, у родині якого гостював Терлецький, а Мирон – на сусідній вулиці. Фатальний трикутник, ба навіть чотирикутник.

Бо ж і Назар явно був небайдужим до красуні-сусідки. Як і двоюрідний брат Максим,  був молодшим за неї. Для підлітків рік різниці у віці – це вибухова суміш комплексів і амбіцій, відчайдушні намагання привернути увагу, вразити, бути на рівних.

Він і вразив – мерзотним вчинком. Узимку 2016-го анонімно виклав у соцмережах приватне фото Каті, призначене для Максима. Той зі Словенії, вочевидь, йому переслав. Нічого такого, нуль фривольності, просто розкутий дівочий образ.

Але для гімназистки Каті це був удар під дих, а юні пліткарі в інтернеті аж заслинились. І питали Назара:

– Це ти виклав?

– Можливо, але не факт, – тримав інтригу Статочнюк.

Насолоджувався владою над дівочою душею: можу видалити, а можу лишити. Ви всі просите, щоб видалив? А фіг вам! Начувайся, красунечко, тепер думатимеш про мене часто… “Я – диявол!”

 

 

Його листування з приятелями у соцмережах рябіло від матюків. Спеціалісти з науково-дослідного криміналістичного центру Бендовський і Ткачук відновили стерті Статочнюком зображення й записи у соцмережах і на карті пам’яті з телефону “Номі”, що належав Каті.

“Спокійний, урівноважений учень” із позитивною характеристикою від школи і коледжу, турботливий хлопчик-помагай (зі слів матері – його представниці у суді) виглядає в інтернет-спілкуванні підлим і цинічним. Підліткова маска? Навряд чи.

І вісім поспіль (!) переглядів сцени мордування з фільму “Безславні виродки” за годину чи й менше до вбивства Каті – це теж факт, доведений криміналістами. Приблизно опівночі Статочнюк вимкнув комп’ютер – і… ліг спати, дружно запевняють його родичі. Пішов разом із Терлецьким на терикон убивати – твердять слідчі і прокурор.

Виродки розтрощили Каті голову – вірогідно, битою. Може, як у тому фільмі, її поставили на коліна, щоб зручніше було мордувати. Думаю, помстилися за те, що вона покохала іншого. Заразом помстилися власним матерям – за брак уваги, за своє дитинство з вітчимом замість батька…

 

 

Диявол відає, що ними рухало, коли вбивали таку жіночну, таку чарівну Катю.

А у тій історії з фотографією Максим усе звалив на Назара. Мовляв, то він у мене твоє фото витягнув (із комп’ютера чи з телефону) і виклав не питаючи. А я ні до чого.

Катя повірила, бо хотіла вірити… і пробачила цю підлу витівку навіть самому Назару. Добра і щира душа. Краса невимовна…

 

Батьки Каті вимагають лише одного: справедливого покарання для її катів

 

9 і 10 січня у прозорій (згідно з європейськими нормами) клітці в залі Ковельського окружного суду обвинувачений Статочнюк теж посміхався. Вряди-годи. Зберігав диявольський спокій.

Навіть тоді, коли… але про це іншим разом. Писати про все це так важко, як схОдити на той терикон.

Дякую адвокату Еллі Бордюженко  за інформацію до роздумів.

 

Наталя Камишникова

У ТЕМУ:

Адвокати диявола. Сам сказав

Прочитав сам? Поділись з іншими: