У магазині “Роксолана”, що в Іваничах, Василь Ігнатюк купив пакетик чорносливу.
Приніс додому, роздивився – а там!..
Хробак на хробакові сидить і хробаком поганяє…
– Будьте обережні, купуючи продукти! – застерігає Василь усіх споживачів у фейсбучній групі “Іваничівщина” https://www.facebook.com/groups/699873893478487/?fref=nf
І додає:
– Не хотів робити такої реклами, та не почув від продавця елементарного “вибачте”. Ще й винен виявився: мовляв, не дивлюсь, що купую…
Що й казати, реклама потужна! 🙂
Зараз в багатьох магазинах такий сервіс, що й заходити не хочеться. Бо продавці так себе поводять ніби ти прийшов до них додому, а не на робоче їхнє місце( Це я про Нововолинськ.
Є дуже приємні виключення. Продавці у магазинах “Вепр” і “Наша Ряба” на Шахтарській – практично завжди усміхнені, доброзичливі, уважні. У “Статусі” здебільшого – теж.
Приєднуюсь і додам: І у магазині “Для Вас”, що на св. Володимира. Чудові й ввічливі люди. Фахівці. До кожного покупця, який він не був би вибагливий, – у них свій підхід. Очевидно, у Віталія Миколайовича і Тетяни Миколаївни якісь особливі критерії добору на роботу. Проте, там дуже нелегко.
Oksana Prudnikova: Це називається безвідповідальність! Продавець, який дорожить роботою, буде слідкувати за товаром. Від них залежить ріст продажу товарів і відвідування покупців.
У нас у Благодатному в усіх магазинах продавці чемні і уважні. Іноді, коли приіжджаю до Нововолинська в деякі магазини захожу, то відчуваю різницю. Критеріі до набору персоналу справді високі у сумлінних власників магазинів. Одразу видно, що ці власники дбаютъ про репутацію свого бізнесу, хоча працювати з людьми в наш час таки важко. Користуючись нагодою, хочу висловити повагу цим підприємцям.
Зате з селищним головою не повезло!
Йому двірником самий раз працювати, любить чувак закопувати чужі качелі та дерева на камеру.А ще забув …він професійний жебрак, замість того щоб заробляти гроші, лише жебрає та скриньки ставить…
Хоч ви і підписались ніком, а не справжнім ім’ям, хочу вам пояснити, що ваша особиста неприязнь до нашого голови описаноі вище теми не стосується. Для ваших реплік не час і не місце. І ніхто не давав вам права ображати когось, ховаючись за псевдонімом. Напишіть своє справжнє ім’я і прізвище, щоб усі знали хто такої “високоі” думки про нашого селищного голову.
Так я помилився, він навіть не закопує, а просто фотографується біля них. Біля качель куплених за кошти інших політиків, встановлені іншим людьми.
Але є заслуга-він вижебрав.
Ще хочу запитати, якщо ви знаєте, як заробляти гроші нашому селищному голові, то не забудьте детально описати усі свої міркування щодо цього.
У нього є зарплатня. А для селища мають виділятись кошти. бо усі ці скриньки-пожертвування та побори, як правило, добром не закінчуються.
Віка,я теж не усім попідряд просящим подаю,як і не у кожну скриньку вкидаю гроші,але це вже право кожної людини -давати чи ні,вкидати чи не вкидати-є голова і думаємо,є серце і визначаємо рівень свого милосердя і рівень своєї довіри проявляємо.Навіть в Єрусалимі є просящі і є скриньки.Той хто організовує збір коштів на благі цілі-молодець!Хоч вистачає і аферистів,якщо людина вважає,що Топорівському з його скриньками не варто довіряти,вона елементарно їх обминає,а хтось,можливо має повну довіру до самого питання збору і вірить,що Топорівський чи такий як він в кишеню собі не кладе,а йдуть народні гроші на добре діло-а чому б і ні?…Кожен вправі щось пропонувати,як і кожен вправі ОБИРАТИ ту чи іншу дію.Складно довіряти-згідна…саме життя показує,що рівень власної довіри не можна мати високий,бо люди зазвичай заставляють їм не довіряти,але це не значить,що хтось кладе людські гроші у власну кишеню завжди..не впійманий-не злодій!.
Аміно, а другий ваш великий комент іде у кошик із двох причин.
1. Ображаєте іншого користувача.
2. Вважаю, що мерзотникам не варто приділяти тут стільки уваги.
Та й тема допису інша – зазначу для всіх.
Проблема не в довірі, а в підході отримання коштів для селища.
Не можна вічно жебрати, не можна вічно закопувати чужі гойдалки та дерева і на їх фоні робити селфікі. Пора ЗАРОБЛЯТИ кошти самостійно, створювати робочі місця. Стаття нижче- почитайте.
Правильно, Віко. Спочатку прохання, потім система робиться, а далі це все переходить в обов’язок сплачувати побори та добровільні внески. Для прикладу – еволюція добровільних внесків у лікарні.
Ти чиновник, тебе обрали – думай, як заробити. І не плутай свою посаду з роботою піар-менеджера.
почитайте тут
http://expres.ua/digest/2016/06/10/189345-sim-tysyach-gryven-den
Якщо він крім піару та чуток нічим не займався, то який з нього господарник?
Селищний голова керує цілим селищем, і не може заробити коштів?
тільки жебрати може.
яке суперове посилання, дякую.
1. Користувач 0123 ні вам, пані Людмило, ні тим більше селищному голові нічого не винен.
2. Писати під своїм прізвищем не зобов’язаний.
3. Тема допису – хробачки. 🙂
Та я і не кажу, що він (0123) щось комусь винен. Він правду пише, тільки не по темі – тема ж – хробачки
Не повезло із головою селища?!…а з ким везло із попередників?…Навіть щоб закопати,як Ви пишете чуже,то ще треба домовитись і випросити те,що можна кудись ставити і закопувати…Ви сплутали функції та можливості….Ви певно хотіли б,щоб голова у робочій робі напару із двірником мів селищні дороги?!….Дивина….більшості людей,що не зроби-усе недогода!))))Усміхаюсь…хоч і гірко… Яким би в певних питаннях не був Топорівський,якусь моральну знижку можна зробити йому за молодість та недосвідченість,але таки для селища старається,Вам здається,що мало…можливо…Але не народилась ще та людина,яка усім би вгодила.Топорівський ,принаймі,не п’є в робочий час,і хай навіть красується на екранах телевізорів,та такою дією прославляє наше селище….,а це уже добре.
У мене навіть немає слів, щоб висловити своє здивування на рахунок визначення працівника по тому, що….”принаймі,не п’є в робочий час…” Це шикарно, я рахую!!!))) Дожилися…
Шановна Аміно, суть вашого коментаря тут подано. Закиди на адресу 0123 лишились у смітнику.
Щодо “принаймні не п’є”. Наш пан Сапожніков теж не п’є в робочий час, теж іноді старається і теж по телевізору місто прославляє.
Тільки ж занедбаному місту від того чомусь не легше.
Суть не у тому, щоб місто (селище) прославляти, а у тому, щоб використовуючи усі своі ПОВНОВАЖЕННЯ робити корисні справи. І це стосується абсолютно усіх керівників на місцях. От коли будуть якісь позитивні зміни, то і телебачення саме зацікавиться секретами успіху тієї чи іншої громади, тоді телевізійники самі будуть напрошуватись зняти і розповісти про це. Тепер керівництво забуло про таке слово, як СКРОМНІСТЬ. На першому місці має бути благоустрій і громадський добробут, а слава – це вторинна і зовсім не обов’язкова складова успіху тієї чи іншої спільноти. Якщо керівники ішли на керівні посади заради піару і слави, то вони не туди йшли. – ім треба у шоубізнес, я так вважаю. Ніяка молодість і недосвідченість не може бути виправданням в даній ситуаціі, адже довкола керівника багато людей із досвідом, багато щирих, справжніх громадян і треба вміти іх слухати, требаїх почути, а для цього треба поважати думку інших. Так що так чи інакше усе має бути засноване на повазі. Керівник разом із громадою мають бути у одному човні, а, отже, і пливти в одному напрямку, а не так, як у приказці “Хто у ліс, а хто по дрова”.
До”Людмили З”. А окрім того, і найголовніше – потрібно мати совість, яка у наших місцевих керівників начисто кастрована нами ж самими. Добровільно і безповоротно. Вибачте, але я все більше схиляюся до думки, що молодь наша, українська, розгублена і деморалізована. У правді – вся сутність нашого із Вами буття на цьому світі. А особливо, для людей молодих… Живіть правдиво – не хитріть і не брешіть, і побачите, як стане легко на душі. Хіба у підлабузництві, брехні та рабській покорі місцевим владним феодалам і є сенс нашого із Вами життя?! Та зовсім ні! Смерть урівняє всіх. Багатство – перехідне і нетривале. Золото і “бакси” там не в приорітеті. Хто із злодюг в’їхав у рай на “мерседесі”, підкупивши Бога і здобув життя вічне ? Назвіть мені такого. :))) Якщо подобається брехати – брешіть. Красти – крадіть! Колотися чи ковтати якісь гидоту, щоби забутися і відійти від повсякденних проблем боротьби зі злом та у пошуках хліба щоденного, – коліться. Хто ж вам заважає? Проте, пам’ятайте завжди: Є люди мужні і сильні, на відміну від вас, патріоти своєї землі, у яких зовсім інше світосприйняття і цінності. А злодії, місцеві владні багатії та їхні слуги, куми і свати… – це порох і прах земний.
Дуже відповідальні продавці в магазині АМІГО, часто там беру хліб, кефір