4 дні жив у Польщі з чужим паспортом. І навіть не помічав!

– Тату, ану подивися, чий у тебе паспорт.

– Мій, а чий же ще? Ну-но зараз спущусь до машини…

Матка Боска, то ж чужий паспорт, курча мать! І документи на авто не мої!

Учора ввечері наш читач Олександр Пан попросив РАДАР допомогти в розшуку нововолинця Олександра Шамрила. Мовляв, пан Шамрило взяв на митниці чужі документи, і люди тепер не можуть виїхати з Польщі, відгукнися, чоловіче добрий!..

РАДАР опублікував термінове повідомлення про розшук. Понад 4 тисячі користувачів цілий вечір, ніч і ранок переймалися цією проблемою. Аж нарешті хтось відписав, що Шамрило знайшовся!

Допитливий РАДАР зателефонував за номером, зазначеним в оголошенні, і з’ясував усі обставини приключки.

21 січня, в неділю, на переході Угринів – Долгобичув пізньої години пройшли митну перевірку три автомобілі. Водій одного з них  употьмах узяв замість своїх документів чужі. І поїхав собі спокійно на Варшаву. Це й був нововолинець Шамрило.

А його документи так само помилково взяв водій іншої машини – Володимир із містечка Броди, що на Львівщині. І теж в’їхав у Польщу.

Проїхавши 30 кілометрів, спохопився. Повернувся на кордон, кинувся до митників і “стражників” – хлопи, що робити?

Хлопи знизали плечима, почухали у потилиці і сказали залишити їм ксерокопію паспорта Шамрила:

 – Якщо той пан повертатиметься в Україну через Долгобичув, то зможете обмінятись документами.

Навідуйтеся щоранку, раптом пощастить.

Три дні поспіль водій із Бродів стирчав у Польщі, пересиджував у знайомих і щоранку  мотався на кордон у надії, що Шамрило вже скупився і їде додому.

Однак ні слуху ні духу.

Нарешті один із знайомих Володимира здогадався викласти повідомлення у вайбері. Натрапили там на нововолинську спільноту, попросили допомоги в розшуку Олександра.

Нововолинці не підвели! Пройнялися. Одна лікарка, дай їй Боже вдячних пацієнтів, навіть поїхала за вказаною у паспорті пана Шамрила адресою. Однак невдовзі розчаровано повідомила, що там якийсь гуртожиток і ніхто нічого не знає.

Ну, а наш читач Олександр Пан залучив до розшуку РАДАР.

Інтернет і вайбер зробили-таки свою справу! На зв’язок із бродівчанами вчора вийшов син Олександра Шамрила. І, поспілкувавшись із ними, зателефонував у Варшаву:

– Тату, ану подивись, який у тебе паспорт.

  – Мій, а шо?

 – А документи на авто?

 – Теж мої, а чиї ж іще? 

 – А де вони лежать? Візьми їх у руки.

 – А що сталося? Ну-но зараз спущусь до машини… Матка Боска, то ж чужий паспорт, курча мать!

Тим часом за бродівчанина, який ніяк не може виїхати з Польщі, вболівав завдяки РАДАРУ вже весь інтернет.  🙂

Далі нововолинець Олександр Шамрило зі знайомим поляком рвонули з Варшави на кордон, у Долгобичув, і там нарешті відбувся обмін документами.

Стояла глупа ніч, як у шпигунських фільмах.

Дружина Володимира – пані Тетяна (це її телефон був зазначений в оголошеннях про розшук) полегшено зітхнула, коли спецоперація завершилась. І вранці розповіла РАДАРУ ці подробиці.

Дякуємо всім небайдужим користувачам!

Наталя Камишникова