Такого не було 2 роки! Волинські шахти почали виконувати план

Прохідники тепер – на вагу золота. Найдосвідченіші виїхали на заробітки. Оголошеннями про роботу на шахтах Польщі обклеєні всі стовпи…

Діючих копалень на  Волині лишилося тільки дві. Це “Бужанська” і дев’ята. У другій половині квітня вони обидві вперше за два роки почали виконувати план.

Так, він скоригований, але гірники працюють на “вбитому” обладнанні. Приміром, на  шахті №9 один комбайн 1938 року випуску, другий – 1954-го… 

– Попередники, – каже в.о.гендиректора ДП “Волиньвугілля” Андрій Пилипюк, – показували у планах і звітах беззбитковість підприємства, а це абсолютно нереально, якщо не вкладати коштів у переоснащення лав. Ми змістили навантаження по “Бужанській” на третій квартал, по дев’ятій – на друге півріччя.

На “Бужанській” є надія на лаву №455: у серпні-вересні там мають видати на-гора 15-20 тисяч тонн вугілля. У крилі шахти запас на добрих два роки – півмільйона тонн. Пласти тонкі, але “обробляти себе” гірники зможуть.

Ми готові відкрити на цій копальні другий вибій, але… нікому працювати. Туди б іще 15-20 прохідників, а вони тепер у великому дефіциті. Хтось на пенсію вийшов, а більшість – на заробітках за кордоном, – із жалем зазначає Пилипюк.

Справді, стовпи у Нововолинську рясно обклеєні оголошеннями про набір шахтарів у Польщу, у Словаччину. Вербувальники роздають такі папірці й на шахтах. Втримати людей можна лише зарплатнею – солідною і без перебоїв.

Восени ці перебої були нестерпними, тож гірники звільнялися масово  – по 38 чоловік із шахти за місяць. Люди зневірилися, що тут можна нормально заробляти.

І зараз найбільша проблема “Волиньвугілля” – кадровий голод. ВПУ, яке раніше постачало випускників, ось уже два роки поповнення не дає. 

Але Андрій Пилипюк рук не опускає, бо бачить перспективу:

– Коли я прийшов на цю посаду – на ДП була 5-місячна заборгованість із виплати заробітку. Зараз вона лишилась тільки по непромисловій групі – 50% за лютий.

Держпідтримки вдалося залучити 9 мільйонів, хоча мали отримати від міністерства лише 800 тисяч гривень. Цими коштами й погасили заборгованість із зарплатні.

Хочу вирівняти й закрити березень. Промислова група аванс за березень уже одержала.

Платня у більшості прохідників – 15-16 тисяч. Керівник ДП одержує значно менше!

У січні всю зарплатню ми сплатили з реалізації вугілля – 16 млн. грн. Держпідтримки було 1,8 млн.

А от у березні-квітні справи пішли гірше, бо на дев’ятій шахті – попри наші попередні домовленості з представниками міської організації НПГУ – керівник однієї з профспілок раптом розпорядився не відвантажувати вугілля.

Вагони вже стояли, ми їх мусили повертати на станцію і на цьому теж втратили.

Втручання профспілок у господарську діяльність підприємства є абсолютно незаконним, однак директор копальні проти профватажка – депутата міської ради не йде…

До речі, там гарний колектив спеціалістів, працюють добре, якщо їх не смикає ніхто.

У квітні вугілля на 9-й відвантажили нуль. А на “Бужанській” – 5 тисяч тонн. (Розмова відбувалася 24 квітня. – РАДАР.)

Минулий рік на обох цих шахтах втрачений. Нема підготовлених лав, допрацьовуємо те, що маємо. Рахунки заблоковані.

Зараз намітилась позитивна динаміка, але конче потрібна стабільність у роботі.

На “Бужанській” шахтарі відчувають цю динаміку по своїй платні. У січні – 8 тисяч, у лютому – 12-14, зараз буде 14-16 тисяч гривень. У грудні там заробляли своїм вугіллям понад 1 мільйон гривень, зараз – 6 мільйонів, рухаємось до 7 мільйонів, а фонд зарплатні – 8 млн. Зрушення є!

Є надія, що людей поверне на шахту стабільна зарплата, дуже цього прагнемо. Проходка і ГРОВи – майбутнє наших копалень.

На дев’ятій шахті до кінця року плануємо запустити лаву №460. На новому оснащенні!

Ми зробили запас лісоматеріалу – понад 200 кубів, щоб не було затримок із кріпленням.

Фактично відійшли від бартеру – розрахунку вугіллям, хоча це було вигідно багатьом підприємцям, які постачали нам деяке устаткування. Їм ми продали лише 7 вагонів. Працюємо напряму з Дніпропетровськом, заводом “Ковельсільмаш”, стараємось розраховуватися грішми.

Нещодавно мав зустріч із народним депутатом від нашого округу. Показав цифри, діаграми видобутку, план гірничих робіт. Ігор Гузь був приємно здивований: у нас є що робити, а не закривати шахти!

– Як на мене, зроблено ще замало, але люди раді, що виборсуємось із боргів і піднімаємось, – підсумував Андрій Пилипюк.

РАДАР бажає волинським гірникам зберегти позитивну динаміку! 

Усі фото – Ольга Волкова