Викотивши візок із неповносправною дівчиною на вулиці княжого міста, активістка на власні очі пересвідчилась: про людей із особливими потребами тут забули.
Пандусів обмаль, кожен виїзд у місто стає для візочників та їхніх близьких подією року…
Розповідає Олена Кандиба з Володимира-Волинського – ініціаторка соціального експерименту “Вулицями міста в інвалідному візку”:
Олена очолює ГО “Берег надії”
– Дуже люблю своє місто і бажаю, щоб воно розвивалося. Мені подобається, як змінюються дороги та тротуари, але я хочу, щоб під час ремонтних робіт працівники врахували потреби людей, для яких все це робиться, і виконали свою роботу якісно.
Я більше не хочу отримувати відписки типу: “Тротуари на вул. Ковельській відремонтуємо так само, як і тротуари на вул. Луцькій”. Я хочу, щоб нас чули, а не як в останній розмові з начальником ЖКГ: “Я за кермом, ой, пропадає зв’язок”.
Ця прогулянка і морально і фізично була складною, а якщо людина самостійно пересувається в інвалідному візку – то її шлях може пролягати лише по дорогах, практично на жоден з тротуарів вона не зможе заїхати.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GUrsvmdyQ2g[/youtube]
-За все існування незалежної України у вас, “насяльніки”, не вистачило часу на облаштування пандусів!
25 млн. грн виділено на покращення умов для мешканців Володимира-Волинського у 2016 році. 2 чи 4 млн на фонтан…
І лише 692 тисячі – на програму “Безпечне місто”, – обурюється в соцмережах Андрій Кандиба.
Віта: Важкувато було дістатися сюди на візку…
РАДАР міркує: А якщо у візок посадити чиновника? І провезти тим самим маршрутом?.. Можна навіть прокотити з вітерцем!
Відео – Тарас Сватко
Хто в родині не має дітей- бунтують проти дитячого майданчика,
А хто має інваліда- бореться і за себе, за нього і людей з проблемами, щоб такого ні в кого не повторилось. У 40-ві інвалідів знищили – “щоб картинку” не портити. З тих пір неповносправн і- обуза суспільству, проблеми самої родини, а стариків ніхто не доглядає і всі жахаються від людей з фізичними вадами. Час кожному задуматись: мамі важко в транспорті втримати маля- слід поступитись місцем як і вагітній.Старику, інваліду. Так само. І не забувати: старість- це те чого кожен прагне дожити у спокої. А чи так буде залежить вже і нині, від кожного. Пандуси давно можна було зробити. Відкати на кожному обєкті від 10 до 30 % щонайменше. Пантруйте, стережіть спільне добро і на старості, хоч прогуляєтесь по місту, чи проїдетесь на колясці та і з внуками у візочку.
Коментують на фейсбук
Taras Makaryk:
мда, посадити одного з ****, і покатати по всіх моментах, я кожен десь відчуваю себе в такому ж експерименті, коли йду з малюком в колясці, умови жахливі… до речі, Лєна, треба було пройти по пандусах до аптек, магазинів, ще веселіше було б.
Ольга Пимоненко:
Коли на вулиці Ковельській біля третьої школи клали “поліцейських”, попросили кинути пару лопат асфальту, щоб хоч якось можна було з’їхати, у відповідь почули неприємні слова))) такі справи…
А ще мені “подобаються” люди, котрі бачать, що ти ідеш з візочком і всеодно пруться на пандус, і хоч по голові їм їдь…
Nina Vasilisovnа:
Просив сусід ,після паралічу, зробити перило на 3 сходинки. Нач. ЖЕК Пасось відмовив- конструкцією будинку, бачте, не передбачено. Так у нас виходить; старикам і малятам ями на асфальті, колясочникам – бордюри і високі східці. А транспорт- то взагалі розкіш. А ще горе-стежки з болотом і горами сміття до лікарні, бо ж є парадний в’їзд для мера і головлікаря.