Вирок п’яному за кермом, який скоїв страшну аварію. Повний текст

Три з половиною роки за гратами винуватцю ДТП і по 220 тис. грн компенсації двом із чотирьох потерпілих.

Таким є вирок Іваничівського районного суду колишньому працівнику Нововолинського відділення поліції Ігорю Зінькову.

У неробочий час біля магазину “Вепр” у Нововолинську 24 листопада 2017 р. він скоїв смертельний наїзд на водія “Лади” Віталія Павлюка.

У машині Зінькова були пасажири – його колеги з поліції. Двоє з них дістали  серйозні ушкодження, як і він сам. 

Доки вирок не набуде чинності (а на оскарження – місяць), винуватець ДТП перебуватиме на волі. 

Подаємо текст із Держреєстру судових рішень без змін

Справа № 165/72/18, номер провадження: 1-кп/156/15/19

   ВИРОК іменем України

11 березня 2019 року смт. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Мушкета О.О. за участю секретаря – Кирилюк Л.М.

з участю прокурора – Назарука О.Ю.

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2. представника потерпілого – ОСОБА_3, потерпілого – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5, захисника – Улибін-Вельгус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі кримінальне провадження № 42017031060000069 внесеному до ЄРДР ІНФОРМАЦІЯ_7 по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, працюючого оператором за сумісництвом відділення № 2 Нова Пошта представництва м. Нововолинськ філії м. Луцьк, раніше не судимого,

за ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК України,-

встановив:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, близько 18 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, рухаючись по вул. Шахтарській, зі сторони вул. Нововолинської в напрямку бульвару Шевченка в м. Нововолинську Волинської області, проявив безпечність та неуважність, не переконався в безпеці руху, не стежив за зміною дорожньої обстановки, перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак «обмеження максимальної швидкості» (знак № 3.29, відповідно до якого забороняється перевищувати швидкість 40 км/год.), перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, а також, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, перебуваючи на перехресті вулиць Шахтарська та ОСОБА_8 у м. Нововолинську почав здійснювати обгін автомобіля, який рухався в попутному напрямку в місці, де даний маневр заборонено, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого, поблизу буд. № 3, що по вул. Шахтарській в м. Нововолинську допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ1117» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9, який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 145 від 22.12.2017 року отримав тілесні ушкодження: численна, поєднана травма тіла, травми грудної клітки та живота, переломи обох ключиць та 1-6 ребер зліва та 1-8 ребер справа по умовним аксилярним лініям, перелом грудини крововиливи в корені обох легень та під плевру на реберних поверхнях легень, крововилив у середостіння та очагові крововиливи під епікард серця в ділянці його основи; підкапсулярні крововиливи печінки та тріщини і надриви діафрагмальної поверхні печінки; в черевній порожнині біля 1, 0 літри крові; крововиливи в навколо ниркову клітковину обох нирок. Травми верхньої кінцівки: гематома та осадження на тильній поверхні правої кисті. Травми нижніх кінцівок: три садна в ділянці проекції правого колінного суглобу; внутрісуглобовий перелом кісток лівої гомілки. Смерть ОСОБА_9 наступила від шоку, внаслідок отриманої численної, поєднаної травми тіла в результаті ДТП. Виявлені тілесні ушкодження експертно оцінені як смертельні.

Окрім цього, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з розривом стравохідного відділу діафрагми з пролабуванням шлунка та селезінки в ліву плевральну порожнину, забоєм обох легень, лівобічним субтотальним ателектазом легені та масивним пневмогемотораксом, які за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи № 1219 від 18.12.2017 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Також, в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток нижньої щелепи в ділянці 6,7 зубів зліва, які за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи № 1208 від 14.12.2017 року відносяться до середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я.

В прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 2.9.а), 10.1, 12.4, 12.0.б), 14.2.в), 14.6.а) 3.29 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2011 року зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 860 від 15.11.2017 року (далі ПДР), а саме:

-п. 1.5. дії, або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…;

– п. 2.9. водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння…;

– п. 10.1.перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

– п.12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.;

– п.12.9. водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4…;

п. 3.29 забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

 

В судовому засіданні обвинувачений, будучи допитаним з приводу пред’явленого обвинувачення визнав себе повністю винуватим у вчиненні даних кримінальних правопорушень та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_7, зранку, він звільнившись після нічного чергування оперуповноваженого Нововолинського ВП ГУ НП у Волинській області мав вихідний. В цей день він знаходився у гаражі та займався ремонтом свого автомобіля, а саме ремонтував обігрів салону автомобіля. Оскільки полагодити даний автомобіль у нього не виходило, він випив алкоголю, а саме 300-400 грамів горілки. Після цього, сів за кермо автомобіля марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та поїхав на вул. Шахтарську, що у м. Нововолинську, де біля магазину «Смак» побачив своїх знайомих – працівників поліції яким запропонував їх підвезти. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 сіли у його автомобіль та під’їжджаючи до перехрестя вулиць Св. Володимира та Шатарська в м. Нововолинську, побачив, що на світлофорі горить зелений сигнал, у зв’язу з чим, він пришвидшив рух свого автомобіля, щоб встигнути проїхати регульоване перехрестя на дозволений сигнал світлофора.

Побачиваши, що на полосі його руху, перед світлофором знаходяться кілька автомобілів вирішив їх об’їхати по зустрічній смузі руху. Виїхавши туди, продовжив рух по зустрічній полосі і в той час на зустріч йому виїхав автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9, внаслідок чого відбулося зіткнення їх транспортних засобів. Одразу після зіткнення відчув різкий біль в ногах, побачив, що пасажири його автомобіля живі, сказав їм іти в лікарню та повідомив їм, що з ним усе добре. Самостійно з автомобіля вийти він не міг, оскільки був у ньому затиснутий. Певний час його з автомобіля діставали рятувальники за допомогою спецзасобів, а звільнивши відправили його у лікарню, де в подальшому він був затриманий працівниками поліції. Автомобілем керував зі швидкістю більше 80 км./год.

У вчиненому щиро покаявся, усвідомив протиправність своїх дій та наслідки вчиненого ним та розуміє, що загинула ні в чому не винна людина, життя якої оцінити неможливо. Просив пробачення у всіх потерпілих, погодився при можливості допомагати їм. Також показав, що він намагався часково відшкодувати потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збитки, які він їм заподіяв у зв’язку із вчиненням ДТП. При призначенні покарання, просить суд суворо його не карати.

Зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження було визнано не доцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з’ясовано правильне розуміння зазначеними особами змісту цих обставин, встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, і роз’яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та спричинили смерть потерпілого, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання,  враховує ступінь  тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відносяться до злочинів: ч. 1 ст. 286 КК України – злочин невеликої тяжкості та ч. 2 ст. 286 КК України – тяжкий злочин.

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом’якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у вчиненому та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

До обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп’яніння.

Суд враховує особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережні злочини, свою вину у вчиненні яких визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував збитки потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та частково відшкодував потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_9 завдані збитки, має постійне місце проживання, де проживає з своїм батьком який являється пенсіонером та інвалідом ІІ групи, який хворіє на ряд тяжких захворювань та потребує стороннього догляду та допомоги, працює. Судом також береться до уваги те, що в сімейному житті обвинуваченого відбулися суттєві зміни, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла його мати ОСОБА_13 у віці 50 років. Також суд враховує виключно позитивну характеристику обвинуваченого з попереднього та теперішнього місця роботи а також з місця його проживання, наявність у нього рідньої сестри, яка навчається на денній формі навчання та не працює, у зв’язку з чим потребує його матеріальної допомоги, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які при призначенні покарання обвинуваченому просять суд призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, визначеної законом, застосувавши ст. 69 КК України та одночасно звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України та не позбавляти його волі.

Разом з тим, незважаючи на зазначені позитивні дані про особу обвинуваченого, суд враховує також ті факти, що він обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, даний злочин вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про підвищену небезпеку для суспільства, грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху, які призвели до загибелі людини, думку сторони обвинувачення, думку потерпілого ОСОБА_14 та його представника ОСОБА_3, які при призначенні покарання обвинуваченому просять застосувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, за яими він притягується до кримінальної відповідальності та принципову думку потерпілої ОСОБА_1, яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, пов’язаного з позбавленням волі.

Врахувавши всі вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкціями статтей Особливої частини Кримінального кодексу України, за якими він обвинувачується із застосуванням ст. 70 КК України з призначенням додаткового покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння, що на думку суду буде необхідним та достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, і буде відповідати вимогам ст.65 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Беручи до уваги зазначене, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та їх наслідки, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України та ст. 75 КК України, проте вважає, що виправлення обвинуваченого можливе не призначаючи йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, бо, на думку суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства.

Цивільним позивачем ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином. В поданому цивільному позові просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на свою користь відшкодування матеріальної шкоди спричиненої злочином, внаслідок якого настала смерть її чоловіка ОСОБА_9 у вигляді щомісячних платежів, починаючи з 24 листопада 2017 року в розмірі по 5149 грн. 50 коп. довічно. Окрім цього, просить стягнути з обвинуваченого на її користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 250000 грн.

Цивільним позивачем ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої злочином, внаслідок якого наступила смерть його батька. В поданому цивільному позові потерпілий просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на свою користь 250000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні цивільні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також представник потерпілого – адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задовольнити з підстав, викладених у цивільних позовах.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник Улибін-Вельгус В.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в чатині стягнення з обвинуваченого в їх користь по 250000 грн. завданої моральної шкоди кожному визнали частково. Вказали, що зазначені суми вважають дещо завищеними, визнали позов в цій частині в сумі по 150000 грн. кожному із потерпілих. Крім цього зазначили, що обвинуваченим частково, в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим сплачено по 25000 грн. кожному, в підтвердження чого подали суду відповідні оригінали платіжних квитанцій, а тому з урахуванням добровільносплачених сум, не заперечили щодо стягнення з обвинуваченого в рахунок погашення моральної шкоди по 125000 грн. для кожного з потерпілих.

Що стосується заявленої цивільним позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення з обвинуваченого в її користь відшкодування матеріальної шкоди спричиненої злочином, внаслідок якого настала смерть її чоловіка ОСОБА_9 у вигляді щомісячних платежів починаючи з 24 листопада 2017 року в розмірі по 5149 грн. 50 коп. довічно обвинувачений та його захисник не визнали, аргументуючи тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставин перебування її на утриманні у чоловіка, а сам факт проживання однією сім’єю із загиблим не свідчить про перебування її на утриманні. Крім цього, захисник обвинуваченого зазначив, що потерпіла ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом 3 групи, отримує пенсію, що свідчить про наявність у неї самостійного доходу. Крім цього зазначив, що станом на листопад 2017 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець та займалася підприємницькою діяльністю, що також свідчить про отримання нею певних доходів.

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно ч.3 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5, виданого 25.11.2017 року Нововолинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_9.

Копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 13.07.1974 року та копією паспорта серії НОМЕР_7 підтверджується, що потерпіла ОСОБА_1 являється дружиною загиблого ОСОБА_9

Як вбачається з довідки серії ВЛН № 027083 до акту огляду МСЕК від 31.10.2008 року, ОСОБА_1 протипоказана робота з психоемоційним навантаженням та важка фізична праця.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_8, потерпіла ОСОБА_1 є пенсіонером і інвалідом 3 групи та отримує пенсію, що свідчить про наявність у останньої самостійних доходів.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що обставини за цивільним позовом з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Непрацездатні члени сім’ї загиблого,  які мали самостійний заробіток або  одержували  пенсію на час його смерті,  можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір   відшкодування у зв’язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального  функціонування   організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється держбюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими доказами : довідкою про розмір пенсії або ж довідкою про доходи.

Оскільки предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.

Суду не надано потерпілою ОСОБА_1 підтверджуючих доказів того, що допомога її загиблого чоловіка для неї була основним і постійним джерелом її існування, а факт проживання за однією адресою та однією сім’єю із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні, а також не наведено обставин, які б свідчили про потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченою статтею 202 СК України.

Враховуючи, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 фактично перебувала на утриманні загиблого чоловіка ОСОБА_9, відсутні підстави для стягнення на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого з підстав передбачених ст.1200 ЦК України, що є підставою для відмови у позові в цій частині заявлених вимог за недоведеністю.

Що стосується відшкодування цивільним позивачам завданої моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з послідуючими змінами і доповненнями) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачем, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди позивачам, з урахуванням характеру та обсягу їх душевних страждань, глибину яких неможливо виміряти, суд визначає з врахуванням конкретних обставин справи, вимог розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд враховує ті фактори, що встановити ціну людського життя, повернути чоловіка дружині та батька дітям неможливо, як неможливо і завдану їм моральну шкоду відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди, не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, оскільки моральні страждання позивачів тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, а можливість повного відновлення їх психологічного стану здоров’я виключена.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з принципів розумності та справедливості, характеру злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілих, вини особи, діями якої завдано моральну шкоду та інших обставин, що мають істотне значення, таких як ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його матеріальний стан, суд вважає, що розумним та справедливим є стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 220000 гривень на кожного, в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Разом з тим, судом також враховується й те, що обвинувачений добровільно, частково, в розмірі по 25000 гривень відшкодував заподіяну моральну шкоду потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Крім цього, до стягнення з ОСОБА_5 в дохід держави підлягає відповідно до ст. 141 ЦПК України по 768,40 грн. за позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди, а всього 1536,80 грн.

Судові витрати по справі за проведення чотирьох судових інженерно транспортних експертиз на загальну суму 8721,38 грн. – підлягають стягненню з обвинуваченого.

На стадії досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ухвалами слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 30.11.2017 року був накладений арешт на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, автомобіль НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, видане на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4.

Суд вважає, що на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки санкції частини першої та другої статті 286 КК України не передбачають конфіскацію майна та не застосовується спеціальна конфіскація, а тому арешт на вказане майно необхідно скасувати.

Долю речових доказів по справі суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений виконував покладені на нього процесуальні обов’язки, не порушував умови запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу, обвинуваченому слід залишити визначений йому раніше запобіжний захід у виді домашнього арешту

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання:

-за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

-за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний – у виді домашнього арешту.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди, спричиненої злочином, внаслідок якого настала смерть її чоловіка ОСОБА_9 у вигляді щомісячних платежів починаючи з 24 листопада 2017 року в розмірі по 5149 грн. 50 коп. довічно – відмовити.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 в їх користь по 250 000 грн. завданої моральної шкоди – задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_5 в користь потерпілої ОСОБА_1 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь потерпілого ОСОБА_2 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 1536 (одну тисячу п’ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави 3569 (три тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 28 коп. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № 489 від 14.12.2017 року); 3569 (три тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 28 коп. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № 490 від 08.12.2017 року); 989 (дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 60 коп. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № 491 від 22.12.2017 року); 593 (п’ятсот дев’яносто три) грн.., 22 коп. витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта № 544 від 28.12.2017 року), а всього 8721 (вісім тисяч сімсот двадцять одну) грн.. 38 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Нововолинського міського суду від 30.11.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017031060000069 від ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме: на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, автомобіль НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, видане на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 – скасувати.

Речові докази по справі: автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та ключ замка запалювання автомобіля марки «BMW», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 – передати його законному володільцю; автомобіль марки «ВАЗ1117», VIN № НОМЕР_10, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, посвідчення водія серії НОМЕР_11, видане на ім’я ОСОБА_9, талон до посвідчення водія серії НОМЕР_12 свідоцтво серії НОМЕР_13 про реєстрацію автомобіля марки «ВАЗ1117» та страховий поліс АК/1800883 – передати ОСОБА_1; ком пакт-диск «DIGITAL» CD-RW 80, об’ємом 700 МБ, серійний номер І РАА101978106077108241035 – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя                                                                 О.О. Мушкет

Фото: Володимир Шаповал, Валентин Мінчик, прес-служба поліції та просто читач РАДАРА

 У ТЕМУ: