Колись замолоду він працював на заправці, звідти й звичка – заливати бензин у бак самотужки. Бере шланг, від допомоги оператора чемно відмовляється.
І от, каже, цілий рік так робив на одній із міських заправок. Аж тут працівниця йому виклично, з притиском:
– Ви думаєте, що я вам недоллю, бо досі зло на вас тримаю? Не переживайте, доллю.
Суддя аж розгубився:
– Ви хто?
– Ну, ніби ви мене не пам’ятаєте… Так я й повірила. Я вже 5 років після того борги віддати не можу.
Він залив у бак пальне і поїхав. Настрій зіпсовано. Хто ж вона? Що сталось 5 років тому?
Цілий місяць та дивна розмова не виходила йому з голови.
Пішов у архів, підняв кримінальні справи 5-річної давнини. Переглянув. Мабуть, оця.
Молодика притягнули за пограбування. Це її син.
Я призначив покарання з іспитовим строком – умовку.
Адвокатом його був такий-то. Про нього ходять розмови, що рішає справи – заносить суддям хабарі.
Виходить, “заніс” і мені.
Тільки ж я про це нічого не знав. А вона зібрала солідну суму… І впевнена, що я взяв.
Тепер він приїхав на заправку не тільки задля пального.
Підійшов до неї, відвів убік, подивився у вічі:
– То ви дали мені гроші через адвоката? Я передивився справи. Умовку ваш син отримав без хабара. А зараз поїду у прокуратуру й напишу на вас заяву, бо ви 5 років людям розказуєте, що я взяв ваші гроші.
Жінка зблідла:
– Я думала… він сказав… я й дала йому ту суму.
Суддя звично взяв шланг, заповнив бак і поїхав додому.
Розповів мені це нещодавно у порожньому залі суду.
Наталя Камишникова
Фото ілюстративні
Цікаво почути продовження … Можливо і прізвище того адвоката почуємо… А ще дуже надіюсь на таке ж правосуддя,коли буду судитись з “Гаврилюктепло”…
В житті б не повірила, якби не прочитала у “Радарі”.
Як у індійському кіно. Суддя хороший, адвокат паганий, не знайома Жінка, розмова, автозвпрака.
Маленьке містечко.
5 років таємниця
Та не вірте, хіба ж хто примушує. Просто життя цікавіше і складніше за індійське кіно. Навіть в акустичному містечку.
Мене здивувало інше десь улітку. Колишня медсестра відверто розповіла на одному з сайтів про хабар, який вимагав від неї головлікар.
Розповіла й жахливу історію про лікарку з родини лікарів, яка так і не допросилася роботи в нашій лікарні, наклала на себе руки потім від безвиході. І ніхто не муркнув за стільки років, аніхто.
І влітку – прочитали й проковтнули. Мертва тиша.
Не містечко, а зміїне кубельце, тільки змії маскуються. Точніше сказати, що це вовки у овечій шкурі. Повірити у це нескладно. Такі ситуації мені знайомі. Але невже жінка навіть не припускала думки, що її дурять, чи, хоча би, що можуть обдурити. Так сліпо вірити… Та ну його куди подалі таке залагодження справ!… То виходить судимість не була “відмазана”, а була справжня! Типу – заробив-отримав. Адвоката на гілляку! Упс
Тому і пишу,що було б цікаво почитати продовження… Але,здається,цього не буде… Зроблять заправщицю “крайньою”,ще й “статтею” полякають. Мені цікаво,а це тільки у нас судді такі язикаті? В Європі до судді і підійти не можна…
Таких історій тьма.. Справжній адвокат. Іде працювати в адвокатуру.. А поганий спочатку САДИТЬ а потім іде в адвокати.. Спочатку мент потім адвокат.. Як повія…
Коли повія стала повією, бо у неї не було вибору, то це одне, а коли це повія за переконаннями – то це зовсім інше
Нічого дивного. Хто бачив, коли-небудь, добру владу? Місцеву, центральну… Законодавчі, виконавчі чи судові її гілки. Особисто я – ніколи, за своє не таке вже й коротке життя. Про тих особин, що самі у ній (владі): прокурорів, суддів, силовиків, спецслужбовців, продажних чиновників – місцевих та столичних,.. тут не йдеться, звісно. Там цілі фахові династії, які родичаються і дружать між собою, укладають шлюбні союзи, хрестять дітей – кумуються, посвоячуються та сватаються. Все це, відповідно, для збереження свого владного та фінансового впливу на просту і сіру масу, яку дико гноблять і на якій паразитують ось вже близько 30 років. СССР не береться до уваги, там був інший механізм придушення дисидентства – відверто тоталітарний, не замаскований під демократію і конституційні права людини.
А в Нововолинську все ще простіше: нікому тут опиратися. Колишня місцева влада придушувала найменші спроби іншодумства, мстила, знущалася над опозицією, звільняла з роботи, зловживала службовим становищем, перевищувала свої повноваження… при майже постійній своїй фаховій некомпетентності та недбалості. Першорухівці, котрі були націоналістичним локомотивом в форматі відродження українства, права і порядку в зросійщеному і “совковому” місті, поки були живі, молоді та здорові намагалися тримати місцеву владу у відповідному правовому тонусі. Згадайте, хоча б тисячні мітинги, які вони збирали у рамках акцій “Нововолинськ без Сапожнікова!”, “Пробудись Нововолинськ!”, факельні марші, пікетування сесій міськради (Красти не можна!), виконкому тощо, протестуючи проти сваволі місцевовладного чиновництва, яке зажерлося по саме нікуди. Нічого цього нині вже нема. На жаль. Така істина.
Ваша перша частина допису: Ви самі знаєте як називається – номенклатура. До 1991 переважно була партійна, але завжди була і : наукова (псевдонаукова) номенкл, лікарська, силовики різних мастей ( судді , міліція, прокуратура, кдб, військова). Зараз це трансформовано, але думаю порядок формування номенклатури лишився, тільки ще олігархат очолив це явище.
Дячук.. Не пам’ятаю точно. Але батьки віддали квартиру. Адвокат а синок сів. Проживали вони на мікрорайоні шахтарському 4.будинок..мама на суді каже ой синку ой гроші.
Згадалось.. Прізвище хлопчика яцюшко….
А адвоката?..
Є тут таке рішало яке бере гроші не малі суми, обманює “очкі бігають “працює на всі сторони,а потім робить вид що вас не знає .Воно себе впізнає.Дивіться добре воно Нововолинське кажуть дуже дороге бо брехливе .Хвалиться що захищає всіх бандитів.
Якщо очки бігають, то точно лайно
Знаємо такого.