Нелегали піщаних кар’єрів

Був колись такий захопливий фільм – “Генерали піщаних кар’єрів”. Наше кіно буде не менш цікавим! 

Які генерали чи прокурори стоять за мережею нелегальних піщаних кар’єрів біля Литовежа й дачного масиву “Прикордонник” (це Волинь, околи Нововолинська) – спробую дошукатись разом із вами.

А почнемо розслідування звідси. 

Це поля на території Литовезької сільради. Там, де мала б рости пшеничка чи соя, раптом намалювалась дорога.

Її навіть породою присипали!

Шлях вторували просто через приватні ділянки. Селяни тихо  обурюються. Свої паї вони здають в оренду, з того й живуть.

Але проти місцевої мафії не попреш.

Куди ж веде ця крива дорога? 

До лісу, в кар’єри. 

У лісі, лісі темному (як ото совість лісника Павлівського лісництва, який впритул не бачить глибочезних котлованів і знищених дерев)  ось уже років тридцять тихцем видобувають пісок.

Спеціального дозволу від Державної служби геології на розробку надр і видобуток корисних копалин тут ні в кого нема. Але менше з тим! Надра, як пише Конституція, є власністю народу України.

От народ і розтягує надра – цілодобово й без вихідних!

Вервечкою їдуть у ліс вантажівки. Трактор підвозить їм високоякісний пісок. Тонна коштує 300 гривень. Одна вантажівка бере 8-12 тонн.

Щодоби у чиюсь глибоку кишеню набігають десятки тисяч гривень. Із повітря. Чи то пак із землі. Чистоганом. 

Кому ж платять? Хто тримає касу? 

  – Вам пісочку лише мішок? – дивується зустрічний дядько. – Та тут   менше “Камаза” не беруть! Але ви самі не гребіть, зверніться до Миколи.

Дядько стишує голос:

 – Без того бандита ніяк.

Миколу в селі називають смотрящим. Кажуть, пильнує кар’єри, справно стягує плату за пісок і добре знає табличку ділення. Тому-то посадовці й закривають очі на незаконний видобуток у прикордонному лісі.

Поряд – річка Західний Буг. Туди далі за Бугом – Польща. 

Нелегальний бізнес зазвичай кришують бандюки. Тут крутяться мільйони. 

Ліс у прикордонні злочинно розритий. Дерева страдницьки зависають над вирвами. Чіпляються корінням буквально за повітря.

Красені дуби, горді сосни стрімко всихають. Їх нещадно нищать – заради піску.

Але й деревина коштує дорого, дуже дорого. Зрубані дерева теж вивозять тихцем.

Ну, як тихцем? Усі все бачать, усі все знають. Надто ж у сільраді й лісництві.

Давно у темі й доблесні правоохоронні органи. Мовчать і вони, бо мовчання – долари. 

Пейзажі в лісі – як після бомбардування чи бурштинокопачів. На ті дуби і сосни боляче дивитись.

Деякі дерева зависли над котлованом напівзрубані.

А ті вже лежать.

А довкола тремтять від вітру дерева-смертники.

Їх не стане завтра, за тиждень, за місяць. Адже пісок потрібен постійно.

Котловани невпинно збільшуються, як і апетити всіх причетних.  

Нелегальний кар’єр є навіть поблизу модної ресторації “Три бобри“, куди вчащає місцева еліта.

Вантажівки з піском і лісом, але без жодних документів мчать трасою безперешкодно. Їх ніколи не зупиняють – усе схоплено. Нелегали піщаних кар’єрів сплять спокійно.

Як і лісник Ярощук, як і голова сільради Касянчук, як і її права рука – начальник відділу земельних відносин Кирпичов, як і самозваний голова садівничого масиву “Прикордонник” Веселов.

Вони посліпли, поглухли, поніміли?..  

Пісок тут риють не екскаватором – навіщо привертати увагу?

Микола має трактор і копачів напохваті. За цигарки й горілку вони тут гори вернуть.

Гори піску – чистісінького, золотавого – безкарно вивернули з прикордонного лісу за три десятки років.

Над одним із кар’єрів цими днями політав дрон із Луцька, познімав.

Ось вам скріншоти.  

Люди, яких розпитав РАДАР, запевняють: раніше тут промишляли й крутелики з Нововолинська. А тепер заправляє тільки Микола з Литовежа. 

Почувши прізвища нововолинців, я розшукала одного телефоном.  Олександр занервував: “Пісок? Я не возив. А мій брат? Нічого не знаю”.

Кинув слухавку. 

Після кружляння дрона над лісом, після наших походів на кар’єри та моєї розмови з одним депутатом Волинської облради місцеві помітили диво-дивнеє.

Тим самим битим шляхом через селянські поля до лісу зненацька посунули автівки працівників лісництва.

Вартові лісового фонду прозріли й заметушились. Вони глибоко стурбовані! Ну-ну.

Запити про мережу нелегальних кар’єрів у ввіреному їм лісі вже надіслано.  

Не бачити цієї екологічної катастрофи стільки років поспіль можуть тільки начальники з доларами в очах. 

Далі буде

Наталя Камишникова