Директорка школи в Нововолинську вже 8 (ВІСІМ) років поспіль отримує щомісяця чималу доплату за державну нагороду.
Звання “Заслужений працівник освіти” вона, як вбачається з документів, експертиз та свідчень колег, одержала незаконно.
Але кримінальне провадження тихо закрили, й неподобство триває. Чому?
РАДАР пошукає відповідь разом із вами.
Ця школа №4 тепер гордо носить ім’я Тараса Григоровича Шевченка – з ініціативи директорки Таїсії Сачук.
Тієї самої, яка 2013 року стала заслуженим працівником освіти.
Подання на цю державну нагороду надсилає президентові України обласна державна адміністрація. А висувають кандидатів у трудових колективах і творчих спілках. Висувають гласно, відкрито, під протокол.
У Нововолинську кандидатуру пані Сачук на зборах трудового колективу не висували й не обговорювали. Однак протокол зборів є.
Підписи двох заступників директора хтось підробив – це стверджували самі заступники, і це підтвердила почеркознавча експертиза.
На підставі липових документів подання на державну нагороду оформили у Волинській облдержадміністрації. Підписав його тодішній голова ОДА, нині вже покійний Борис Клімчук.
Усе робилося швидко, за лічені дні.
Якраз на День Конституції 2013 року Таїсія Сачук стала заслуженою освітянкою.
У школі вона викладає історію та право. Учні та їхні батьки відгукуються про неї добре, але цього все ж таки замало, щоб здобути державну нагороду.
Ніхто процедуру не скасовував: кандидатуру на почесне звання висуває колектив навчального закладу. Без нього ніяк.
У відділі освіти виконкому Нововолинської міськради про подання нічого не знали. Начальник відділу – ним був тоді Микола Остапюк – дуже здивувався, що папери пройшли повз нього.
Здивувались і у школі №4, бо зборів НЕ проводили, протокол НЕ писали.
Проте далі обурення у кулуарах і перешіптувань за спиною не йшло.
Утім, одна хоробра людина згодом знайшлась-таки. Вона й написала 2019 року заяву у поліцію.
Кримінальне провадження розпочали ефектно: працівники Нововолинського відділення поліції рвонули вилучати документи аж в облдерждміністрацію.
Шум, гам, тарарам, розголос у медіа.
А потім – тиша…
І лише адвокати паперами шурхотять.
Слідство тривало 18 місяців. Вів його слідчий Нововолинського відділення поліції Сергій Степасюк.
Він же й закрив кримінальне провадження. На феєричній підставі: сплив термін, визначений для розслідування!
Позбавити особу державної нагороди президент може лише в разі засудження особи за тяжкий злочин. Тобто не в нашому випадку.
Правова колізія, недосконалий закон про державні нагороди, та й по всьому.
Звісно, Таїсія Олексіївна давно могла б добровільно відмовитись від доплати. Та для цього потрібне дещо інше уявлення про честь і гідність.
Директорка ж найняла дорогих адвокатів, і аж цілий пан Сафулько з Луцька пристарався, аби гучна справа завершилась нічим.
На фасаді школи – тепер уже ліцею імені Шевченка висять ЧОТИРИ меморіальні дошки.
На честь колишніх учнів – загиблих у 2014 році захисників України Павла Попова, Івана Гані, Андрія Дрьоміна…
та Олександра Смирнова, який загинув 2016-го.
Орденами їх відзначили посмертно – теж указом президента, щоправда, іншого.
Директорка бачить ці дошки щодня, і їй не муляє її нагорода.
Не муляє її відзнака й керівникам дошкільних закладів Нововолинська. Вони у розпал слідства опублікували в газеті “Наше місто” колективне звернення на підтримку пані Сачук. Мовляв, людина сумлінно працює, припиніть ту мишачу метушню щодо доплати, руки геть.
Подібне звернення підписали й педагоги ліцею №4 торік у відповідь на критичний виступ освітянина Олександра Моренка:
Павло Попов, Іван Ганя, Андрій Дрьомін, Олександр Смирнов уже нічого не скажуть, не напишуть і не підпишуть.
Та й хто б їх питав, якби вони вціліли і повернулись.
Кожному, знаєте, своє…
Наталя Камишникова
Фото – з відкритих джерел
А ордени “Шахтарська Слава” Сапожнікова?… Найзаслуженіший шахтар Нововолинська,а можливо і України…
він ще псевдополковник
І не тільки. А й полковник ГО “Реєстрове козацтво”. Кавалер приватного ордена св.Миколая “За примноження добра на Землі” у червоному, білому і жовтому золоті з діамантами. Із десяток разів, мабуть, мав приватне звання “Людина року”. Тощо і тощо. Попанував, одним словом, завдяки нам.
Йому сам Бог велів бути на Донбасі…Родіну нада защищать!. Питання від кого…від укрів,чи від орків?… Віця вирішив відсидітися…
термін для розслідування можна продовжити через суд а Таїсі напевно вуса та туя допомогали
Оце така щогла з державним прапором України була встановлена біля школи № 4 в 2015 році. Коли потрібно було підняти прапор, дротом притягували її до вікна на 2-му поверсі і прикріплювали прапор. Таким самим способом і знімали. Лише, коли я не стерпів цієї наруги над державним символом і втрутився – щоглу зрізали. І то не відразу. Про яку освітянську заслуженість та доплати можна говорити, коли патріотичне виховання, як вбачається, було нульовим. Воно, вочевидь, і зараз таким є. Як і інших школах та освітніх установах.
То за місяць “заслуженій” набігає кілька тисяч. 25% прожитковового мінімуму для непрацездатних осіб – доплата до пенсії за звання. Це біля 460 грн. І 20% за звання – доплата до зарплати.
Зарплата хороша, директорська. Візьмемо по скромнячку – 20 тисяч. 20% – це 4 тисячі. Разом десь так 4,5 тис. грн. доплати за незаслужене звання. Щомісяця. Нехіло.
на протязі 8 років і так до пенсії,клала вона на закон,не ту країну назвали Гондурасом
Я не вчитель.. А чи багато бажаючих працювати в школі серед критикантів є? 460 гривень доплати ой які це великі гроші! Та вчителям всім треба давати звання почесного.якщо хватило духу витримати стільки років з нашими дітьми. які дуже добре знають свої права крім обовязків.
Коли наші депутати в кількості 6 чоловік ловлять машину з породою в робочий час за нашу з вами зарплату – де критика і пропрорахунок зарплати?
за яку зарплату?
До “Марії”. Тут, не тільки мова про зарплату і доплату, шановна пані. Вчитайтеся. А в основному, про непорядність, непрофесійність та брехню… І про те, які якості така людина може прищепити нашим дітям. Шкода, що ви мама однієї з них (дитини) чи вчителька з тієї ж чи іншої школи, яка покликана сіяти розумне, добре, вічне впритул не побачили про що пишуть на сторінках “РАДАРУ” прості люди.
Шановний пане Анатолію! Я не мама і не вчителька . мої внуки ходять в школу в іншому місті. я просто жителька Нововолинська і багато моїх друзів вчителів ціле літо збирали чорниці щоб прожити . А це що ви публічно обсуджуєте вчительку – це називається виховання дітей?
і ще пані Наталю вам запитання : Ви успішно критикували заправку Окко .яка мішала всім мешканцям вулиці.? А тепер відкрита на початку вулиці ремонтна майстерня не мішатиме ? І хто всетаки власник Цього перебудованого будинку?
Пані Маріє, я ж не мешкаю на вашій вулиці. Я теж “просто жителька Нововолинська”. І не зобов’язана знати, що хто де що недобудував чи ремонтує.
Свої питання задайте напряму сусідам, іншим мешканцям вулиці. Ще можете зробити запит на публічну інформацію в міську раду, й вам, імовірно, повідомлять, хто є власником недобудованого будинку.
А ще можете знайти свого депутата на сайті міської ради (там зазначено контакти) й обговорити ваші питання з ним. На все добре.
Як журналісту задаю вам питання: хто власник новозбудованого котеджу?Ви ж “висвітлювали” питання окко…і знаєте хто це
Ще раз доступно і терпляче пояснюю: я така сама “проста жителька Нововолинська”, як і ви. Перебуваю на пенсії. Журналістом ЗАРАЗ не працюю. Вам нічого не винна і не повинна. Куди звертатись – я вам підказала. Спитати сусідів вам було б значно простіше, ніж допитуватись тут. Я ж не довідкове бюро.
До Марії на “РАДАРІ”. Я не винен, що міські вчителі “збирали чорниці, щоб прожити”. Я не маю змоги фінансувати міський фонд зарплати для вчителів. Це запитання вони (або ви) повинні були адресувати місцевій владі у вигляді інформаційного запиту міському голові та депутатам (термін відповіді – 5 днів), які з коштів платників податків Нововолинська формують і розподіляють бюджет для виплат заробітних плат директорам шкіл, педагогічним колективам освітян, допоміжному персоналу тощо.
Я не винен у незрозумілому переляку вчителів, коли заходить мова про їхній достойний матеріальний життєвий рівень.
Це я повинен йти до міського голови на особистий прийом і добиватися підвищення зарплат для них (вас)? Пікетувати міськраду, виконком, влаштовувати інші акції громадської непокори, чи це мають робити вони? Ви така сама боягузлива як і інші… Ви одна з них – зашугана і переполохана, без власної життєвої позиції – анонімна й сіра людина. Зі “совковим” світоглядом. Читайте Конституцію України, особливо її статтю 34 – про свої персональні права.
До речі: Чорничників з ягодами, навколо Нововолинська, немає. Щонайближче, потрібно їхати кілометрів за 100. І ягідні місця, ліс, місцевість… потрібно знати дуже добре. Далеко не кожен педагог зможе її – чорницю, збирати. Потрібно мати воляче здоров’я. Сліпаки, оводи, змії, комарі, стояння рачки, спека… Ви це робили, у своєму житті, хоча б один раз? Та й селяни – в основному безробітні, начисто вибирають чорниці бо хочуть мати, хоча б якусь копійку. На відміну від вчителів на твердій зарплаті. :))) Ви знову, вчергове, збрехали. Назвіться, якщо вистачить мужності та совісті.
вчителям була дана вказівка захищати міського голову Сапожнікова у соціальних мережах та вихваляти його,вказівки давала, як кажуть, Лакиш а їй Сторонський
До Миколи. Я про це знаю. Тому і не здивований. Заслуженого, як вбачається, відробляла. :))) Немає більшої гидоти у нашому з вами житті, якщо буваєш від когось залежний. Це, ніби, продав душу дияволу. Хоча, деяким людям подобається..
Шановний пане Анатоль! Так я збирала чорниці і не раз за 70 км від Нововолинська.(там жила моя покійна свекруха ) і прошу не ображати мене про зашуганість і лінивість А моя знайома вчителька кожного року їздила збирати чорниці в Гуту звідки родом. По овіті я інженер і в часи .коли отримувами папірці з зарплатою офіційно працювала на трьох роботах .а в відпуску збирали ягоди. .щоб вижити. А звати мене.Марія
До Марії. Ви, у попередньому коментарі, написали: “… багато мої друзів вчителів збирали чорниці, щоб прожити”, тобто масово виїжджали до лісу, аби дати “странє”… дикоростучих ягід. А нині, як виявилося з вашого поста, що не масово бо вчителька була тільки одна. І не багато, і не ваших друзів. І їздила до села Гута, ліс навколо якого добре знала! Та й свекруха з ріднею, її та чоловіковою, допомагали. А я про що писав?! Ви хотіли надурити старого поліщука, який виріс у лісі. Не вийшло.
“Маріє”, мова у публікації йде про елементарну порядність! Яка начисто відсутня у директорки.
марія.
Вчителі рідко підробляють збиранням ягід. Практично ледь не усі вчителі займаються репетиторством, навіть вчителі для діток-початківців. Це і робота не пильна і комарі, побачте, не кусають і їхати навіть за 80 кілометрів не потрібно
Ще раз до анонімної “Марії”.
Не все так просто. Окрім того, як я вже писав, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ЛІС, мати кнуряче здоров’я та витривалість вовка-сіроманця при зборі чорниць, потрібно ще й бути зареєстрованим ФОПом (фізична особа-підприємець) для продажу ягід на ринку. Бо з кожного зібраного кілограма, у лісництво, сплачується певна сума. Збір ягід пристроями (гребінками та іншими) заборонений. За порушення – штраф!, згідно Постанови Кабміну № 665 та ст. 70 КУпАП. Ваші вчителі-чорничники, Маріє, реєструвались як підприємці? Лісовий квиток купували? І держмито сплачували? Напишіть.
Я вважаю, що Таїсії Олексіївні потрібно написати заяву на звільнення і відмову від звання, яке отримала з грубим порушенням законодавства. Людині, які підробляє документи, не місце в освіті!
напишіть будь ласка за що насправді звільнили старосту Гряд