У категорії “Інтелігентний президент” перемагає Порошенко.

В усіх інших категоріях перемагає Янукович…

Чомусь сьогодні дискусії зводяться до обговорення нинішньої ситуації із заглибленням в минуле лише до 3-річної давнини.

Хочу нагадати про події 2004-го року. Помаранчевий Майдан. Перша спроба становлення української нації. Перші вибори та перший бажаний Президент України –Віктор Ющенко. Це ми зробили! Це ми привели його до влади. Мільйони людей, і я в тому числі.

Однак наші сподівання не справдились. Якщо короля робить його почт, то Петро Олексійович Порошенко, один із так званих “любих друзів”, “сірий кардинал”, кум Ющенка, вже тоді зіграв свою першу фатальну для України роль.

 

 

Ставши близьким до ухвалення державних рішень на найвищому рівні, цей “любий друг” непомітно для багатьох був одним із ініціаторів розвалу помаранчевої коаліції. Не буду вгадувати, але визначальною причиною могли стати саме жага необмеженої влади та прибутків.

Звичайно, не він один такий там був. Звичайно, Юлі пальця в рота не клади. Однак тоді вона прогиналась під Ющенка так, як жінці не личить. Але конкурента прибрали. Коаліцію розвалили. Вперше випробували метод відкритого грабунку власного народу через девальвацію гривні. Тепер цей досвід повторили із профіцитом 5х (5>8 +60%, 8> 27 +330%).

Ющенко був головою Нацбанку. Він добре знав, що і як.

В той час завдяки таким як Порошенко Україна втратила шанс плавно мігрувати в бік двопартійності. Це визнаний достатній мінімум для процвітання демократії. Баланс електоральної підтримки синіх та помаранчевих був 50/50 із незначним коливанням. Консолідація опозиції, що стала владою, дозволила б в майбутньому виборцям легко та переконливо балансувати та маніпулювати політиками задля ухвалення відповідальних рішень.

Однак із печерських пагорбів сучасні “вожді” бачать себе одноосібними володарями.

Отож “заслуги” Петра Порошенка сягають своїм корінням в історію значно далі, ніж до відомого виступу на бульдозері.

 

 

Принагідно хочу нагадати, що перелік посад у його кар’єрі  шокує уяву. Навіть посади міністра в уряді Азарова та секретаря РНБО достатньо, щоб зрозуміти наскільки людина вміє влізти… без мила. Він мав достатньо інформації про стан справ у ЗСУ і не тільки.

На цьому тлі всілякі там заводи в Ліпецьку та Севастополі можна навіть не брати до уваги. Завдяки владним важелям Рошен сьогодні може стати чи не єдиним експортером солодощів, цукру та інших (напевно) товарів із України. Квоти на експорт у ЄС викупляються на світанку 1 січня. Але доказів навести не можу зі зрозумілих причин. Про Володимир-Волинський цукровий завод… знають лише місцеві, хоча далеко не всі.

Таким чином, у категорії “інтелігентний президент” перемагає Порошенко.

 

 

В усіх інших категоріях перемагає Янукович.

 

 

Прошу не записувати мене до лав прихильників проффесора. Я даю власну порівняльну суб’єктивну інформацію, бо маю безліч критичних зауважень до людини, чия публічність упродовж багатьох років дозволила мені дійти таких висновків.

 

Роман МАРТИНЮК

Володимир-Волинський

Прочитав сам? Поділись з іншими: