На слизькій дорозі біля Житомира машина перекинулась і злетіла у кювет. Подружжя страшенно травмувалося.
Це трапилось минулої зими, але чудовий музикант із Нововолинська, улюбленець усіх учнів іще й досі лежить нерухомо.
Гітарист, життєлюб, майстер на всі руки, класний вчитель для сотень хлопців і дівчат, що відвідували музичну школу.
Таким знає Валерія Бровченка весь Нововолинськ.
Знають і його дружину Валентину – у школі мистецтв вона навчає дітлахів гри на скрипці. І вже багато років виступає на концертах у складі камерного оркестру “Елегія”.
У лютому 2016-го з ними обома трапилася біда. Дорогою з Києва неподалік Житомира авто перекинулось і злетіло у кювет. Валерій сидів на передньому сидінні. Відтоді він майже нерухомий. Травма голови, відняло мову. У Валентини виявили перелом хребта.
Півтора місяця вони провели в житомирській лікарні. Далі – лікарня в Луцьку, де Валентина самовіддано доглядала чоловіка, намагаючись не зважати на постійний біль у спині.
У Нововолинській школі мистецтв лиха звістка про аварію приголомшила всіх. Тиждень ходили як у жалобі… і, звісно, стягнулися коштами на лікування Бровченків. Не раз і не два. Їхню підтримку Валентина відчуває дотепер.
Зворушили її й батьки учнів – теж приходили з грішми і словами розради. Вразив вчинок подружжя Федюр – Валерій навчав їхнього Нестора. Принесли 10 тисяч гривень і сказали: “Знаємо, що таке біда, нам допомагали, і ми вам – чим можемо. Не відмовляйтеся”.
Відгукнулися й абсолютно незнайомі люди. За оголошеннями на місцевому телебаченні переказували на картку Валентини хто скільки міг. Було і 500, і 1000 гривень.
Посприяв благодійний фонд “Карітас”. 2000 гривень виділила Бровченкам обласна рада.
– А Нововолинська міськрада? – питаю Валентину.
– Особисто депутат Богдан Бадзюнь допоміг, а міськрада – нічого. Богдан казав восени: можливо, розглянуть на сесії…
– Та сесія вже ж була, й не одна…
Валерій виплекав прекрасних учнів!
А племінник Бровченків служив у зоні бойових дій на Луганщині
Валерій став волонтером для нього та його побратимів…
Уже давно не секрет, що наш мер – небідна людина. І родичів має небідних, із цілим благодійним фондом “Рідне місто”.
Звісно, це добре, що бідні діляться з тими, хто опинився у скруті. Але як щодо багатих? не муляють їм їхні мільйони, коли бачать людське горе? у церкві справно хрестяться, очей не опускають?
Валентина возила свого Валерія на реабілітацію в Модричі (це на Львівщині). Дуже дорого: 3000 гривень на добу. І пробули недовго: стан хворого не дозволяв…
Попри все, Валя мріє поставити чоловіка на ноги. Наразі шукає крісло-ліжко з підголовником і підйомник для переміщення хворого.
А ще ж так недавно він сам виготовляв на втіху родині чудові меблі:
… і пишався живоплотом із туй у своєму дворі.
Сьогодні його янголом і берегинею стала Валентина
Родина музикантів буде вдячна кожному за посильний внесок у порятунок Валерія.
Дива трапляються, просто треба вірити й не сидіти склавши руки. Давайте повіримо і допоможемо хто чим.
Ви можете допомогти не лише грішми, хоча вони вкрай потрібні, а й чимось у побуті – Валя б’ється як риба об лід… Молитвою й добрим словом.
Хай знають: вони потрібні Нововолинську, ми їх любимо.
Номер банківського рахунку повідомимо трохи згодом. Вчора якась сволота зламувала картку Валентини.
Наталя Камишникова
Валерій Павлович дуже хороша людина та чудовий учитель! Сподіваємося на ваше одужання!!!
максимально поширюйте це в мережах, друзі.
пише мені Валентина Бровченко, з її дозволу поставлю сюди:
У Валерія в 2016 році був дуже хороший випуск – четверо сильних випускників, і взагалі клас сформувався дуже гарний. Нестор закінчив школу навесні. На жаль, їхній викладач не бачив їх на випускному. Я пішла на випускний , щоб привітати його дітей, а в душі все розривалось, це був перший випускний за 34 роки, на який я пішла сама…
Валера хотів у травні зробити свій концерт на місто, з учнями класу, дав учням твори концертні, свої власні й обробки, та не пощастило…
Потім розповідали мені викладачі: учні приходять на урок із його творами, обробками для гітари, і підписав: “Присвячується коханій дружині Валентині”, ” Присвячується любій донечці Наталі”, це так готувався до концерту. Ми плакали з викладачками, він що – відчував біду , що так попідписував? Шок.
То як це так??? Облрада виділила кошти, а міська Ні… Для чого тоді нам такі представники??? Треба щось робити…