Босоніж у небо пішла Світлана Костюк. Письменниці не стало на Різдво

Світла, прекрасна людина, яка своїм високим поетичним словом осявала й зігрівала багатьох, відійшла в засвіти Різдвяного вечора. В Луцьку, в лікарні, о 22.08, не знаючи, що вже помирає.

Вона часто завершувала свої дописи на фейсбук дивовижною фразою: “Тримаймось на відстані променя”.

Сьогодні ця відстань стала неосяжною.

Смертельна хвороба два останніх роки брала своє, але Світлана трималася так гідно, так хоробро. Усі ми вірили: ця неймовірна жінка переможе.

Іще зовсім нещодавно їй пощастило побувати в Єрусалимі. Привезла на Святу землю свою нову книжку – “Зцілення любов’ю”. Потім виклала світлини з подорожі на своїй сторінці.

Її численні шанувальники тихо молилися за одужання поетки. Хто знав, що в небесній канцелярії вже полічили її земні дні…

Одну з найкращих своїх книжок вона назвала відчайдушно-безоглядно:  “Траєкторія самоспалення”…

Книжка її віршів у перекладі англійською, яка вийшла торік друком у Нью-Йорку, називалась “Босоніж у небо”.

Отак босоніж у холодне різдвяне небо Світлана і пішла.

В Єрусалимі

Там, на Святій землі, Світлана дякувала Богу за всі дари: життя, поезію, любов, випробування…

У Нововолинську вона мешкала поряд із ліцеєм. Там донедавна викладала. Туди й подарувала два десятки примірників нової книжки.

У комусь із юних озветься і проросте її променисте слово.

Жила красиво й гордо, відійшла легко. Світла пам’ять світлій людині.

* * *

палахкотіла як свіча на вітрі злому

крізь час і чад і листопад і дику втому

секунди жмутками листків в’язали будні

і миті ці мені були вже незабутні

а я стояла на вітрах не трепетала

любов світилася в очах любов палала

була сильнішою стократ за всі незгоди

була немов осінній сад і тихі води

немов поліське джерело під журавлями

що гублять втомлене крило летять над нами

була кривавником густим пучечком м’яти

ніхто мене у тому сні не смів спиняти

твоєю стала а чи ні – сама не знаю

жила мелодія в мені відлунням раю

жила любов до цих людей до світу цього

душа босоніж в небо йшла – шукати Бога

Це з останньої її книжки

З Вікіпедії

Світлана Степанівна Костюк (дівоче прізвище Бусел, народилася 30 листопада 1963 р. у селі Кукли Маневицького району Волинської області) — українська поетеса, журналіст, педагог, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (з березня 2015)^.

Закінчила із золотою медаллю десятирічку в Куклах. Після школи закінчила Луцьке культурно-освітнє училище (спеціальність – бібліотекар) і Волинський університет імені Лесі Українки, факультет філології.

Працювала бібліотекарем, кореспондентом районної газети (у зоні ЧАЕС), викладачем рідної мови, директором школи у Іваничівському районі. Голова районної ГО “Спілка «Чорнобиль України».

Учасниця численних міжнародних та вітчизняних форумів і конференцій.

Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (2012), «Листи без конвертів» (2013), «Мереживо чудес» (2014), «Про що шепотіли листочки» (переклади польською, 2014), «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (2015), «Barefoot to the sky» («Босоніж в небо», переклади англійською, США, Нью-Йорк, 2016), «Зцілення любов’ю» (Чернівці, «Букрек», 2016).

Друкувалась у колективних збірках «Перевесло», «Мамина криниця», «Апостол правди і науки», «Викрадення Європи», «Воїнам світла», «Осінь у камуфляжі», «Подяка Богу», «Скіфія -2014», « В століттях чатує Чернеча гора», «Натхнення», «Вінтаж», «Антологія сучасної української літератури», «Берегиня» та ін., журналах «Дзвін», «Дивослово», «Золота Пектораль», «Буковинський журнал», «Світязь», «Склянка часу», «Ангелятко», «Світ дитини», «Педагогічний пошук», «Український вісник», газеті «Літературна Україна» та в періодичних виданнях США, Італії, Польщі, Румунії, Ізраїлю.

Твори С.Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами. Автор близько 50 пісень, написаних разом із українськими та зарубіжними композиторами.

Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Між словом і вічністю» (поезія) — Італія, Неаполь, 2015, Міжнародного конкурсу до 200-річчя Т. Г. Шевченка «В століттях чатує Чернеча гора», Всеукраїнських конкурсів ім. Леся Мартовича, «Незламні українці», «Викрадення Європи», «Сто творів, які варто прочитати влітку», лауреат першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового, відзначена Міжнародною премією літературних критиків за малу прозу (Італія, 2016).

Орден «За гуманність та милосердя» від Всеукраїнської ГО «Спілка Чорнобиль», медаль «25 років незалежності України».

Прекрасні вірші її – тут: “Приречена світитись і світити…”

http://radar.in.ua/pryrechena-svitytys-svityty/

І тут: “У серпні 2014-го вона вступилася за  бійців 51-ї бригади…”

http://radar.in.ua/u-serpni-2014-go-vona-vstupylasya-za-bijtsiv-51-yi-brygady/