Так лікували, що ледь врятували… Сплутали апендицит із отруєнням

Малого понад тиждень лікували в Нововолинську від отруєння, а тим часом він ледь не помер від перитоніту.

В Луцьку йому поставили діагноз одразу – й негайно стали готувати до операції…

Однак незабаром доведеться оперувати хлопчика ще раз. 

Хто відповість за помилки нововолинських лікарів?

Цю приголомшливу історію про нашу безоплатну медицину розповів на фейсбук Олександр Рудець із Нововолинська.

Олександр Рудець

Халатність та некомпетентність нововолинських лікарів, які не вміють розпізнати АПЕНДИЦИТ!!!!
Хочу розповісти дуже неприємну історію , яка трапилася з моїм похресником Павликом (9 років) у Нововолинську.
Наші лікарі не змогли розпізнати апендицит, довели до перитоніту, лікуючи дитині отруєння.

22 травня Павлик поскаржився на незначний біль у животі зліва, але пішов до школи. У школі йому знову став боліти животик, і він звернувся в медпункт. Медсестра дала йому якісь крапельки, але біль не минав. Разом з дітьми Павлик пообідав у їдальні, після чого виблював.

Мама, забравши дитину зі школи, відразу пішла у поліклініку до дитячого хірурга. Лікар, оглянувши руками ділянку живота, запевнив маму, що по його лінії не має нічого, тобто дитина здорова. Лікар зовсім не зміряв температури і не оглянув дитині задній прохід. Хірург скерував маму з малим до педіатра.

Педіатр призначила здати аналіз сечі і крові (терміново) і зробити УЗД. Результати аналізу: у сечі є ацетон (+), лейкоцити – 9,4, шое – 12. Педіатр призначила лікування від отруєння, не звернувши уваги на те, що лейкоцити і шое вже перевищували норму. Їй треба було маму знову скерувати до хірурга, чого вона не зробила.

23 травня знову здали сечу на аналіз. Ацетону було (+++). Пішли на УЗД. Лікар сказала, що у дитини всі органи в порядку, а в жовчному міхурі перетинка.

Дитина добу блювала й добу проносила. Температура тіла була 38,2*С. Лікування продовжували те ж саме – від отруєння.
Далі блювота і пронос припинились, а температура лишалась високою. Хлопець майже нічого не їв і не пив. Мама постійно була на зв’язку з лікарями.

Побачивши, що дитині не кращає і біль з лівої сторони живота не проходить, батьки ввечері 26 травня викликали “швидку допомогу”. Лікар, оглянувши дитину, теж відхилила можливість апендициту – мовляв, зліва він бути не може. І запропонувала відвезти їх в інфекційне відділення, на що батьки погодились.

В інфекційному відділенні черговий лікар разом із черговим хірургом оглянули дитину і дійшли висновку: у хлопця отруєння. (Знову ж таки ніхто не оглянув дитину через задній прохід.) Призначили крапельницю глюкози, натрію хлорид, реосорбілакт з додаванням вітамінів, антибіотик цефатоксим.

Після крапельниці стан не покращувався. Дитина була на дієтичному харчуванні, їла малесенькими порціями, періодично жаліючись на біль у животі – знову ж таки зліва.

27 і 28 травня – ті ж самі крапельниці й аналогічне лікування.
28-го ввечері черговий лікар призначила – зі згоди матері – сильніший антибіотик сульбатомакс, який кололи двічі на день по 31 травня.

29 травня Павлика оглянула стаціонарний лікар інфекційного відділення Магомаєва Т. Ф. , яка далі вела лікування, замінивши в якийсь день крапельницю “Реосорбілакту” на “Ксилат”. Знову призначила аналіз сечі і крові. Лейкоцити значно перевищували норму. Та навіть це лікаря не збентежило й не надихнуло на думку призначити ще раз консультацію хірурга і провести додаткове, більш детальне обстеження внутрішніх органів.

Хоча мама постійно наполягала на цьому, адже температура трималась високою. Але лікар відповідала, що згідно з аналізами у дитини отруєння.

Інфекційне відділення у цьому корпусі сусідить із психоневрологічним

30 травня мама Павлика запропонувала лікарю написати виписку, щоб поїхати в обласну лікарню в Луцьк. Лікар відповіла, що лікування скрізь однакове, згідно з протоколом, і що в них немає всіх результатів аналізів (а саме результату калу і бак.посівів).

Стан здоров’я дитини кращим не ставав. Температура тіла постійно стрибала: від 38.5*С до 37.2*С. Мама переміряла температуру щогодини.

1 червня, оглянувши дитину, лікар сказала мамі, що щось промацала в животику, і призначила консультацію хірурга і повторне УЗД. На питання мами, чому раніше нічого не говорила, лікар сказала, що животик був здутий і вона не могла нічого промацати, а вчора (31.05) промацала, але не була впевнена, тому й нічого не сказала.

Після УЗД , яку зробили малому, лікар сказала, що побачила якийсь утвір.

Хірург, оглянувши живіт, сказав, що промацав якусь пухлину. На запитання мами , чи можна якось детальніше побачити, що це за пухлина, лікар запропонував зробити КТ, ціна якого 1300 грн. Мама, звісно, погодилася.

Лікуючий лікар передзвонила в КТ кабінет, аби узгодити ціну, адже процедура стосувалася маленької дитини, тим більше це все відбувалося в День захисту дітей. Їй сказали, що КТ коштуватиме 1200 грн.

КТ зробили, проте знімок мамі на руки не дали, бо був несправний принтер. Аби мати хоч якісь результати, лікарі записали КТ на диск і, давши виписку, відправили в післяобідню пору на Луцьк. Сказали, що домовились по телефону з лікуючим хірургом і їх там будуть чекати.

Ані машини “швидкої допомоги”, ані супроводжуючого лікаря не дали. Діставалися своїм ходом.

Структура й можливості Нововолинської ЦМЛ

В обласній лікарні медики були здивовані, що нововолинці так пізно приїхали (близько 18-ї години). І нічого не чули ні про яку домовленість, а лікарі вже були чергові.
Хірург, оглянувши дитину, відразу ж назвав діагноз: “Перитоніт!” І почали хлопця готувати до операції, яка тривала до 3-ї години ночі.

Аж коли батько з дідусем 6 червня звернулися до головлікаря Нововолинської ЦМЛ  Мороза В.В., аби отримати на руки копію історії хвороби, нововолинські лікарі зателефонували в хірургічне відділення обласної дитячої лікарні в Луцьку й запитали: чи справді у дитини був апендицит і він лопнув. До того їх не цікавила доля відправленої ними дитини.

Цікаво, що в Нововолинську мама, аби перебувати поруч з дитиною в палаті інфекційного та хірургічного відділень, змушена була платити 52 грн. в касу у вигляді добровільних внесків (бо дитина старша 7 років). Причому суму називали медичні працівники. Це якщо мама не буде харчуватися лікарняною їжею.

А якби харчувалася – сума “добровільних внесків” сягала б понад 70 грн. на добу.

А в Луцьку, навпаки, мама зобов’язана перебувати поруч із дитиною.

Виникає питання: лікування скрізь однакове, за протоколом, а на умови перебування в різних лікарняних закладах протокол не діє? Чи, може, в Нововолинську лікарня сама встановлює свій “протокол”, сама озвучує суми “добровільних внесків”?

А може, на цьому добре заробляє керівництво як лікарні, так і місцевої влади? Куди діваються гроші? Адже умови в лікарні дуже далекі від європейських стандартів!

Чому нашим лікарям завжди все сходить з рук? Чому вони ніколи не відповідають за скалічені долі пацієнтів? Чому далі лишаються на своїх посадах? Хто оплатить батькам дороге лікування залікованої нововолинськими лікарями дитини, на яку очікують ще одна точно, а можливо, й дві операції за 2-3 тижні?

Люди добрі! Будьте обережними, звертаючись до нововолинських лікарів! Якщо вони не можуть визначити апендицит, то що тоді говорити про більш серйозні хвороби?!

Родина Рудець

РАДАР знає про важку працю і чималі здобутки нововолинських медиків. Але мусить привернути увагу до проблеми, яка хвилює всіх. Ідеться про якість лікування ДІТЕЙ.

Коментарі медиків і головлікаря Нововолинської ЦМЛ радо опублікуємо.