Про цей «совковий» анахронізм із метою прославляння власної особи нашого мера я чував давно.
Проте накарбоване на церковних дзвонах прізвище міського голови Віктора Борисовича Сапожнікова побачив уперше.
Отже, фігуру вождя всіх часів і народів – В.І.Леніна перед Нововолинською міськрадою в рухівські часи зняли.
Довгі роки вона пролежала на господарському подвір’ї ВУКГ під тополею. На неї справляли нужду песики, цілі династії ворон обкакували з висоти його бронзове тіло, що було «живее всех живых», рідкими (перепрошую) екскрементами, а несвідомі робітники «по-маленькому» використовували його мужнє і героїчне обличчя.
Та з початком будівництва церков різних конфесій про вождя згадали. І вирішили: аби бронзовий мотлох даремне не пропадав, продати його в «парк комуністичного періоду» м.Дніпродзержинська якомусь бізнесмену, а на вторговані гроші відлити дзвони, які своїми калиновими звуками кликали б членів нововолинської громади до Божої молитви.
Але не був би то мер В.Сапожніков «заслуженим господарником», генерал-майором реєстрового козацтва та чотири рази «Людиною року», кавалером орденів св. Миколая Чудотворця «За примноження добра на землі» та Ярослава Мудрого IV ступеня, двох чи трьох орденів «Шахтарська слава» і т.д. і т.п., полковником запасу українського війська і п’ять разів поспіль міським головою… якби і тут не придумав для себе вигоди.
То й викарбували його ім’я на бронзових дзвонах, які він дарує нібито на молитовну згадку про нього – на довгі віки. Щось там ще є про міську раду… Але без прізвищ і титулів. Мовляв, це він презентував ті дзвони їхньому власнику – нововолинській громаді.
Як відомо, КПСС у радянські часи грошей не заробляла і матеріальних благ не виробляла. А відбирала їх у власного трудового народу і розподіляла між Кубою, В’єтнамом, Китаєм, Монголією, Єгиптом, країнами соцтабору і тому подібне.
Продукувала бомбардувальники, атомні бомби, танки, кораблі, ядерні підводні човни… а що залишалося – як собаці кістку, кидала на зарплату і побудову комунізму для «совєтского народа».
Наприклад, на виконання продовольчої програми, програми житлової, п’ятирічок за чотири роки, семирічок за п’ять, «догоним и перегоним Америку». До речі, КПСС «торжественно провозглашала: нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме». Цей період мав настати у 1980 році.
Віктор Борисович про все це добре знав. Як і знав, що бронза та – зі скинутого народом «вождя» – йому не належала, а була власністю нововолинської громади. Проте «подарував»-таки він її у вигляді церковних дзвонів своїм вдячним виборцям. Із відповідним написом, безумовно. Ну, не був би то Сапожніков!
Звісно, не було б так образливо, якби він своїм коштом оплатив роботу заводу з проектування, креслення, формовки, відливки, транспортування. Але ж ні, не платив!
Міський голова, віддаючи команду для карбування «на віки» свого імені на церковних дзвонах, проколовся й не подумав, що бронза – матеріал м’який. І що не санкціонований ніким та не зафіксований у рішеннях сесії міської ради напис на дзвонах легко зрізається болгаркою.
Анатолій Бідзюра
Нововолинськ
Такі надписи від долб…бізма не лікують)
ну ,що тут можна сказати, це є вчинок людини, яка по натурі є егоїстом, себелюбом, сквалигою
Я в шоці… людина якщо робить благодійні внески, зазвичай не хоче афішувати цього… а ту т- ЦАР!!!
Нехай поверне громаді вартість бронзи та гроші за роботу – інакше це звичайний аферист і злодій
От і чо ви вчепились до дядька, ну хоче людина залишити про себе пам’ять за чужий рахунок… Я б оце порадив, поки є можливість, ще й встановити мармурові дошки на Стуса і Кобзаря “Тут жив достойник В.Б…), та ще й в селі Світяз і в Буковелі “Тут відпочивав достойник В.Б.”
а ще і на м-і шахтарському, і на другій шахті на цвинтарях положити символічні плити з чорного мармуру, і з бюстами під золото, щоб навічно прижиттєво закарбувати в пам”яті нововолинців ім”я найкращого госпосподарника міста ще при житті, як путіну в московії…ну і ще є “герої”є
ну чого це на цвинтарі? У центрі міста, біля Шевченка і того чорного монументу! Ще біля міськради встановити бюсти: і Віктору Борисовичу (31 рік сидить у мерії), і Рожелюку (майже чверть віку там). Господарникам – від вдячних нововолинців.
мається на увазі, що діяльність міського голови у всіх місцях в ценрі уваги……. а ще краще всіх трьох в бронзі і на місці леніна….вже
Читачі піднімають дуже цікаве і актуальне питання. А й дійсно: чому 5-кратний міський голова Нововолинська, голова міської ради та голова міського виконавчого комітету Віктор Сапожніков, якому здавалося б цілком вистачає “слави”, без узгодження із місцевими владними органами та територіальною громадою, якій від голови до підошв на черевиках належало бронзове “тіло” радянського вождя, самовільно і нахабно віддав наказа відлити на церковних дзвонах своє улюблене ім’я? Хто про це знав і промовчав, виконуючи чергову забаганку місцевого “феодала”? Чому міські активісти, запропонувавши перейменувати проспект Дружби, наштовхнулися на дикий спротив місцевого владного керівництва? Чи не планують вони перейменувати його на пр. Сапожнікова? Як на мене – то там, у міській раді, чиновників на такі маразматичні проекти. вистачає із надлишком. Чого не зробиш, щоб вчергове сподобатися місцевому “вождику”? Хоча б, наприкінці. :)))
а де ті дзвони висять, у якому храмі?
Біля нещодавно відкритого собору Святого Духа на Шахтарському мікрорайоні.
Він же з Донецька
зі Сніжного.
Кравцова те ж любить дзвони
???