Гопник ховався від поліції у… шафі. А учні ПТУ від гопоти – на кухні

Що  за гопники лютують біля нововолинського училища №11? Чи є на них управа? Куди дивляться батьки юних рекетирів, дирекція ПТУ та поліція?

РАДАР з’ясовував…

Цієї неділі в гуртожитку одинадцятого училища було тихо й на диво чисто. Хто не поїхав додому – порався на кухні чи у кімнаті.

Потужний завод міжнародного значення, що навпроти училища, тихо й безславно загнувся. А ПТУ, де раніше готували фахівців переважно для потреб цього заводу, примудрилось вижити.

Тепер тут не верстатників і токарів випускають, а перукарів, касирів, кухарів-кондитерів, газозварників і операторів комп’ютерного набору.

Тут є майже все для повноцінного навчання

Шикарна радянська забудова: великі корпуси, раціонально спланована територія, добротний гуртожиток. Однак дорога до нього (кількадесят метрів) іноді видається першокурсникам і другокурсникам ПТУ довжелезною.

Тут їх може перестріти місцева гопота. З палицями, кастетами, ба навіть пістолетом. Травмат чи Макарова – повірте, не має значення, коли на тебе його наставляють…

Чужі тут ходять безборонно. Буває – з битами…

Нещодавно, коли розбірки загострились, хлопцям-кухарям довелося шукати прихистку в харчоблоку училищної їдальні. Пересиділи там зо півгодини, бо надворі стояла агресивна юрба: 15-20 молодиків.

А були в тій юрбі здебільшого учні нововолинської школи №5, двоє-троє з того ж таки ПТУ №11 і старші хлопці – не виключено, що з судимостями.

Класика жанру: місцеві гноблять іногородніх.

– Не ви перші тут ховаєтесь, – співчутливо сказали юним кухарям працівниці їдальні. – Таке вже не раз траплялося…

Приблизно рік тому в одного з іногородніх двоє місцевих забрали гроші і телефон. Це було так зухвало і принизливо, що він пішов до кінця: заявив у міліцію і, попри вмовляння та погрози, не відмовився згодом від заяви.

Міліція нарила по тих рекетирах ще кілька епізодів – і присіли вони на нари, мотають строк.

На зупинці біля магазину “Квадрат” є дві відеокамери, та вони вийшли з ладу. А “Квадрат” у ремонті не зацікавлений?..

Юні рекетири пасуть своїх жертв і біля зупинки: щойно приїхав із дому – сплати дань…

Після цієї історії гопота на проблеми не наривалася, спокійне життя тривало аж до листопада-2016.

 – 5-10 гривень попросять – ну, то таке, – розповідає РАДАРУ другокурсник.

А тоді знову комусь у голову вдарив адреналін…

У котрогось із мешканців гуртожитку силоміць забрали гроші, в іншого – телефон. Третього побили, та так, що хвилин двадцять лежав непритомний.

Це йому погрожували пістолетом – ніби Макарова – й навіть показували цілком бойові набої…

Дехто з потерпілих воліє мовчати – бо боїться. А от двоє пішли на принцип – намагаються опиратись безпредєлу. 19 грудня заявили у поліцію про чергові факти вимагання.

Поліція заворушилась: повідомлення про злочин зареєстрували, процес пішов.

Забили на сполох і стривожені батьки пограбованих.

Ці вікна бачили багато дечого…

Відповідати за скоєне гопникам не хочеться, тож 21 грудня посунули до училища демонструвати силу. Їх не зупинили ані присутність матері одного з учнів, ані навіть наряд поліції, який згодом прибув на виклик.

– Знаєте, було страшнувато, – зізнався РАДАРУ очевидець. – Бачив у вікно, як із 15-го мікрорайону і з іншого боку одночасно підтягуються сюди зграї з палицями…

Це було близько 11-ї години дня, під час занять. А на 15.00 гопота “набила стрілку”. Двадцять хероїв відверто ігнорили і двох патрульних, і працівників ПТУ. Погрожували непоступливим хлопцям: мовляв, знайдуть ваші тіла на териконі…

Хоробра мама приїжджого учня наробила галасу в інтернеті й у поліції. Тож наступного дня начальник Нововолинського відділу ГУ НП Василь Лесь, визнавши, що патрульні діяли непрофесійно, взяв ситуацію на особистий контроль.

Зона підвищеного ризику

Усіх хероїв встановили, основних допитали. Декого прокотили з вітерцем у відділок. 15-річний Максим Д.  у машині поліції  зухвало зробив селфі й виклав у мережу. Та веселився недовго. Групове хуліганство, вимагання, грабіж – це серйозні статті Кримінального  кодексу.

Тож не дивно, що інший веселун – Антон М. ховався, кажуть, удома у шафі, коли по нього двічі приходила поліція…

Тепер біля училища спокійно. І патрульні регулярно навідуються, і гопота принишкла. Директор ПТУ Юрій Стецюк провів жорсткі виховні бесіди з учнями, що брали участь у “стрілці”.

Та батьківська громадськість очікувала на більше: на загальні збори в училищі й на відверту розмову про наболіле.

Адже діти з районів приїхали сюди навчатись, а не оборонятись! І це не діло, щоб вони переховувались по закапелках, коли під училищем стоїть оборзілий натовп.

До речі: відеонагляду біля ПТУ №11 чомусь немає. А він значно спростив би життя і дирекції, і поліції, і, головне, учням.

Прострілені гопотою шибки – це апофігей. Далі вже нікуди. Чи ще чогось чекаємо?

Наталя Камишникова 

Фото – Руслан Влодарчик