Звістка про його смерть видалася дуже поганим жартом.
Одразу набрала його номер – не відповів. Відкрила його сторінку на фейсбук – так, правда.
На жаль.
“Желізко Ігор Миколайович був директором телерадіокомпанії “Вільне слово з України”. Відомий у Львові (1980-1990-ті) борець за незалежність. Був особисто знайомий із В’ячеславом Чорноволом. Мав власну радіостанцію з кількагодинним мовленням на хвилі «Свободи». Допомагав «Братам Гадюкіним» на початку їхнього творчого шляху.
Власник 4 медіапідприємств.
Утримував власним коштом два притулки для бездомних тварин.
Фото надала Ірина Кримська-Лузанчук
На початку 2000-х років Ігор Желізко разом із першою своєю дружиною Христиною Кравець заснував і розбудував кабельні мережі у Нововолинську, Ковелі, Львові.
Коли пані Христина приїхала до Нововолинська налагоджувати справи, її було жорстоко побито. П’ятеро нападників били жінку ногами у голову, живіт, спину. Винуватців так і не знайшли. Того ж року Ігоря намагалися отруїти миш’яком – він дивом вижив.
Невдовзі у Христини виявили ракову пухлину, три роки потому вона померла. Ігор весь час перебував біля дружини й не міг належно контролювати роботу підприємства в Нововолинську та його директора, котрий тихцем створив нову кабельну мережу.
Підприємство, що постало фактично на майні та коштах «Львівської жінки», називалося ТзОВ «Нововолинське Телебачення Телефонія Інтернет» (ТТІ). Усі працівники підприємства та частина абонентів опинились у ТТІ, а засновники ТТІ напряму пов’язані з мером Нововолинська.
А на Ігоря скоїли ще один замах. Желізко отримав кільканадцять ударів ножем у живіт та спину.
Напад стався у ніч із 16 на 17 квітня 2010 року в Нововолинську. У тому самому будинку, біля якого по-звірячому побили Христину.
Багато інших випробувань зазнав Ігор Желізко, але він борцем був до кінця своїх днів“, – пише на його фейсбук-сторінці Elena Wsesvit із Одеси.
На початку червня в Одесі відбувся всеукраїнський поетичний фестиваль, на якому Ігор Желізко виборов перше місце. Приїхав звідти натхненний, із морем планів.
Він був оптимістом і ніколи не здавався. Випромінював позитив. Лишив по собі безліч добрих справ.
Світла, світла пам’ять.
22 березня 1959 – 28 червня 2017
Зазирніть на його сторінку за цим посиланням. Там його виступ на поетичному конкурсі:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100003963349699
Наталя Камишникова
Вічна тобі пам’ять, Ігоре Миколайовичу, і хай земля буде пухом! Царство Небесне. Твої вороги, які відібрали у тебе справу всього Твого та Христини Кравець життя, і Ваші, дані Богом Вам життя теж, будуть жорстоко покарані Господом і людьми. Не за горами вона, ця кара.
Додала ще одне фото.
А втретє вижити не вдалося…
Хай земля буде пухом. Не все так добре,як ви пішете, так само памятаю сюжет про нього на СТБ.
Це його воріженьки, з якими судився за рейдерське захоплення “Львівської жінки” постаралися зробити з нього монстра у ваших очах. Дуже постаралися. І досі не вгомоняться.
Згідна з Оксаною, але про покійного кажуть тільки хороше, або нічого . Якщо винен, то в іншому світі заплатить сповна.
А якщо не винен?..
А хто і коли заплатить за його цькування? за оббріхування? за віджим його підприємства? за замахи на нього і на Христину?
Кілька негідників у Нововолинську навіть тепер заспокоїтись не можуть.
Ну якщо не винен, то добре – бути йому в Раю. А за свою брехню будуть на Божому суді розплачуватись ті, хто його оговорив, і причинив йому стільки лиха.
на цьому дискусію завершимо, тут не час і не місце.