П’яний поліцейський скоїв смертельну аварію. Рік потому: за справу візьметься вже третій суддя

Читач спитав, що там із винуватцем страшної аварії біля “Вепра” на вулиці Шахтарській у Нововолинську. Минув майже рік, його посадили? відбуває?

Якщо дуже коротко, то – ні, ще не посадили. Триває суд, і за справу візьметься вже третій суддя. І вже не у Нововолинську, а в Іваничах. 

24 листопада минулого року 23-річний працівник Нововолинського відділення поліції Ігор З., перебуваючи за кермом “BMW-3” у нетверезому стані, підвозив чотирьох колег. Сам був того дня вихідний.

Близько 18.45  він проїхав від автостанції вулицею Шахтарською буквально пару сотень метрів і, обганяючи бус, влетів у легковик, яким повертався додому 67-річний Віталій Павлюк.

Водій “Лади” загинув на місці. Пасажири Ігоря З. травмувалися.

РАДАР  зазирнув у єдиний реєстр судових рішень. Картина така. Є вже з десяток ухвал.

Перша – від 27 листопада 2017 р. Тоді слідчий суддя визначив підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 2 місяці.

У З. були зламані рука й нога, певний час він перебував у лікарні – під конвоєм.

Тим часом прокуратура (не поліція!) провадила розслідування.

11 січня до суду надійшов обвинувальний акт щодо Ігоря З. за статтею 286 ККУ, ч.1, 2.

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспорт ним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, –

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2 Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

15 січня суддя Юнна Лизун призначила підготовче засідання на 24 січня. Викликала учасників процесу. У справі є кілька потерпілих. Це рідні та близькі Віталія Павлюка, а також працівники поліції.

24 січня ця ж таки суддя продовжила обвинуваченому термін цілодобового домашнього арешту ще на 2 місяці – до 24 березня. З. зобов’язали носити електронний браслет, здати паспорт на зберігання “до відповідного органу державної влади” й утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.

28 лютого цей запобіжний захід продовжили до 28 квітня.

23 квітня  термін цілодобового домашнього арешту продовжили до 23 червня.

Також 23 квітня суддя Лизун ухвалила призначити відкрите судове засідання на 3 травня, в нього викликати прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області.

А ще – визнати цивільними позивачами потерпілих, а З. – цивільним відповідачем у цьому кримінальному провадженні.

Однак 3 травня засідання не відбулося. 24 травня Юнна Лизун звільнилася за власним бажанням, а 6 червня – згідно з автоматизованим розподілом – справу прийняв до свого провадження суддя Микола Ушаков. Він призначив підготовче засідання на 4 липня.

Тобто все почалося з самого початку. Так передбачено статтею 319 КПК.

Ну, а далі – дуже велика й незрозуміла перерва… І  18 жовтня суддя Ушаков заявляє про самовідвід. Причина – особисто знайомий із обвинуваченим, що може вплинути на об’єктивність розгляду.

Ігор З. був оперуповноваженим сектору кримінальної поліції, за специфікою своєї роботи стикався з суддею.

30 жовтня суддя Андрій Василюк ухвалив заяву Миколи Ушакова про самовідвід задоволити. При цьому зважив на думку потерпілих та їхніх представників, які мали сумніви в неупередженості розгляду.

Ігор З. і його адвокат Улибін-Вельгус були проти самовідводу Ушакова.

13 листопада Апеляційний суд Волинської області розглянув подання голови Нововолинського міського суду Орисі Ференс-Піжук. Вона просила перенести розгляд справи № 165/72/18 до іншого суду області через те, що двоє з трьох наявних нововолинських суддів були у цій справі слідчими суддями (сама Ференс-Піжук і Василюк), а третій узяв самовідвід.

Подання задоволили, розгляд перенесли в Іваничівський районний суд.

19 листопада суддя Іваничівського районного суду Олександр Мушкет прийняв справу до свого провадження.

Що далі? Знову вся процедура з самісінького початку!

Закон поганий. Навіть  дуже поганий. Але це закон. І судова реформа, так… Типу реформа.

РАДАР стежитиме.

А поки що три запитання: хто і коли продовжив підсудному домашній арешт? Це цілодобовий арешт чи нічний (бо є й такий, саме на ньому наполягав із самого початку адвокат Улибін-Вельгус)? Чи має право підсудний під домашнім арештом працювати  (адже треба йому на щось жити, а він під вартою майже рік)?

Усі інші питання, сподіваюся, зададуть читачі. Можливо, самі ж знайдуть і відповіді.

Учасники процесу теж мають змогу тут висловитись.

Наталя Камишникова

У ТЕМУ: