Цю “бомбу” в ефірі прогавила цензура. За що літній українець поцілував руку Віктюку

Уявляєте собі таку афішу: “55-летию СССР. “УКРАДЕННОЕ СЧАСТЬЕ”.

Єфремов, коли її побачив, каже: “Ты же меня отправишь в Сибирь!”

Але головний динаміт вистави був не в цьому…

Роман Віктюк, епатажний і талановитий режисер, розповів журналістці Людмилі Пустельник таку історію.

– Я ж укранець, а українці хитрі. Навіть євреї не можуть так, як ми. Наприклад, МХАТ – театр при КДБ, театр, який обслуговує владу. Я там ставив “Украдене щастя” Івана Франка. До 55-річчя СРСР. (Тобто 1977 рік. – РАДАР.)

Уявляєте афішу: “55-летию СССР. “Украденное счастье”.

Єфремов каже: “Ты же меня отправишь в Сибирь!”

Із міністерства культури перед тим телефонували: “Франко – это испанец, да?” – “Ні, – кажу, – поет такий, із Західної України”.

Це ще було півбіди. Головний динаміт цієї вистави в іншому.

Дружина канадського посла привезла мені повний запис греко-католицької служби Божої. Упродовж усієї вистави, на яку прибули члени Політбюро ЦК КПРС, звучала ця служба бандерівська. Кажу “бандерівська”, бо це справді так.

На обговоренні цієї вистави заступник міністра культури Барабаш питає: “Який це хор співає?” –  “Чернівецький”, – кажу.

Бігме, так і сказав, перше, що спало на думку. А він мені: “Які у нас прекрасні голоси в Україні!”

Потім цю виставу ми записали на радіо. Слухала вся країна. Я прослідкував, аби запис служби був чітким. Ну, думаю, ось тут спіймають.

Тричі її повторювали. Гадав, підуть обурені листи, але жодного не було.

У ролі Миколи Задорожного – Георгій Бурков

Згодом, після вистави, мене попросили вийти у фойє. Літній чоловік, років 75, подивився в очі й запитав: “Ви розумієте, що ви зробили?” Поцілував мені руку і пішов. То була найбільша подяка за всі роки.

Довідково

У ті часи заарештовували за будь-які прояви “націоналізму”. Ув’язнили Чорновола, Стуса, багатьох інших. Віктюк реально ризикував – принаймні кар’єрою. Але цензура прогавила, донощики – теж.

А вірні забороненої тоді  УГКЦ слухали запис відправи по радянському радіо вдячно, зі сльозами на очах…