Подвійні стандарти Нововолинської міськради

Рішення міської ради від 12 жовтня 2017 року № 19/8 викликало в мене, як і в багатьох нововолинців, чимало запитань і різних думок.

На перший погляд, рішення нібито хороше: встановлюються пільги для певних категорій населення. Водночас діти з багатодітних сімей чомусь прирівнюються до дітей шкільного віку.

Тобто одне положення підзаконного акту суперечить іншому. Спочатку пишеться, що ця категорія має право на безоплатний проїзд, а нижче – що «діти з багатодітних сімей, як діти шкільного віку».

У цій ситуації треба порівняти вимоги закону України з локальним нормативним актом на предмет відповідності, адже закон є нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу. Усі інші підзаконні й локальні акти мають відповідати даному акту.

Статус багатодітної сім’ї, її права, обов’язки та гарантії визначає закон України «Про охорону дитинства». П. 4 ч. 6 ст. 13 встановлює, що  дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Як бачимо, норми рішення міської ради як підзаконного акту суперечать закону як нормативному акту, що має вищу юридичну силу.  Що робити в подібних ситуаціях – нам роз’яснює лист Міністерства юстиції України від 30.01.2009  №Н-35267-18 у підпункті 8 пункту 1, а саме: у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, бо він має вищу юридичну силу. 

Отже, застосуванню підлягає саме закон України «Про охорону дитинства», а не рішення міської ради як підзаконний акт.     

Другий аспект, який, на жаль, ніхто не бере до уваги, –  це статус пенсіонерів, якого  також торкається дане рішення. Міська рада встановила безоплатне перевезення пенсіонерів в кількості 2 осіб. В мене миттєво виникло питання: а чи встановлює законодавство такі обмеження?

Закон України «Про автомобільний транспорт», частина 1 статті 31, регулює питання здійснення міських перевезень: «Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та  міжміських, які не виходять за межі області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування  визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування   населення, термін роботи перевізника, зобов’язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної  частини автомобільної дороги та під’їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Ця стаття закону не містить жодних обмежень щодо пільгового перевезення.

І постановою КМУ від 17 травня 1993 р. №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» не передбачено жодних обмежень щодо кількості пенсіонерів, яких можна безоплатно перевозити.

Висновок: будь-які обмеження незаконні.

Якщо все ж таки перевізник не хоче виконувати норми законодавства у сфері перевезення, то потрібно звертатись до Укртрансбезпеки – органу, уповноваженого розглядати справи з накладенням стягнень за порушення ч. 7 статті 133-1 КУПАП.

Можна подати позовну заяву про скасування рішення міської ради як такого, що порушує закони України, до місцевого загального суду як адміністративного згідно з п.1 ч.1 ст. 18 КАС України.

До адміністративного суду може подати позов тільки така особа, чиї права порушені. В нашому випадку позов можуть подати багатодітні батьки, чиїм дітям було відмовлено у праві на пільговий проїзд. Тобто батьки звертаються до адміністративного суду в інтересах дітей як законні представники.

Щирий Українець