На низкиницькому кладовищі (отам на горбочку біля монастиря) місця не лише продають, а й перепродують. Тихцем від родин, які ці місця колись викупили.

Неподобство коїться вже не вперше, але досі люди про це мовчали.

 

Заговорила лише Ірина Віталіївна Разборська.

Нововолинці знають її як чудового стоматолога.  На жаль, уже кілька років вона не працює – через важку недугу.

Те, що пані Ірина розповіла РАДАРУ, не вкладається в голові, але факти – річ дуже уперта.

10 років тому вона поховала на цьому цвинтарі батька. Старості церковної двадцятки сплатила 1800 гривень за два місця. “То були дві мої тодішні зарплатні”, – каже Ірина Віталіївна.

На своїй вільній ділянці встановила лаву і столик. Іще два тижні тому все було на місці. Аж тут телефонують знайомі:

  – У вас усе гаразд? Ну, слава Богу. А то там свіжа могила на вашій ділянці…

 

 

Уявіть стан усієї родини Разборських. Обурення, розпач і плач, безсонна ніч. І звернення до РАДАРА:

“Допоможіть, бо це не лише моя проблема. Ми почали питати, то виявилося – ми не одні такі… Управи на цвинтарного старосту нема. Він відповідає, що нічого не знає, хамить і кидає слухавку. Треба припинити цей безпредєл і людські сльози…”

Староста – це Суднік Василь Петрович, він мешкає в Низкиничах. Його попередник вів реєстр, у якому зазначено, хто, коли і скільки сплатив за місце на цвинтарі. Є у тому реєстрі й Іринине прізвище. Запис цей продубльовано у церковній крамниці. Оригінал реєстру нікуди не подівся, все можна перевірити.

Яка документація у пана Судніка – невідомо. Онук небіжчика, похованого на ділянці Разборських, стверджує: “Дідусь кілька років тому сплатив Судніку 4 тисячі гривень, бо хотів лежати на цьому кладовищі”.

Вочевидь, квитанції платник не отримав.

Про запис у книжці попередника пан Суднік мав би знати. Та навіть якщо не знав – на ділянці стояли лава, столик. Він розпорядився їх знести і зробити захоронення. Копачі знесли… і поділи невідь-куди.

У вівторок обидві родини поїдуть на розмову до старости. Про її результати РАДАР повідомить, адже це непоодинокий випадок.

 

 

Голова Грядівської сільської ради Микола Бородчук пояснив РАДАРУ телефоном, що частина цвинтаря є монастирською – для парафіян Успенського храму. Інша частина – сільська, для мешканців Низкинич.

– Нині,сказав пан Бородчук, – там ховають безоплатно, а Суднік давно вже не староста церковної двадцятки й нічого не вирішує.

– А хто вирішує? – поцікавився РАДАР.

– Та там, наскільки знаю, взагалі тепер немає старости.

– А план захоронень є у сільраді чи монастирі?

– Та хто там тим займався. Це ж село. Є вільні місця – ховають.

РАДАР запрошує мешканців Нововолинська й Низкинич прокоментувати цю історію.

І радить: пильнуйте викуплені вами ділянки, громадяни! Щоб і вас не спіткала така халепа…

 

Довідково

Місця на цвинтарях у нашій державі поки що безкоштовні. Принаймні так пише закон “Про поховання і похоронну справу”, ст.25:

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється  місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

За бажанням одного з родичів, визначених у частині 5 статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності – виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади…

Це свідоцтво дає право його пред’явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов’язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності – виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: