Один… емм… особливо обдарований клієнт адвоката Васильчука примудрився вчора зібрати під будівлею суду в Нововолинську три наряди поліції + 2 дільничних + “швидку”.

А засідання суду, який мав розглянути три адмінсправи щодо цього   клієнта, так і не відбулося.

Врожайний день він завершив у відділку – з іще двома машинами поліції!

По порядку.

9 червня вранці громадянин Зоткін надіслав авторці РАДАРА чергову низку брутальних погроз.

Такі ж погрози він передавав мені вночі через Олену Т.,  яку теж почав залякувати.

Чомусь Зоткін дуже не хотів моєї присутності в суді під час розгляду адмінсправ, де він фігурує:

Звісно, я прийшла. Майже бігцем, бо спізнювалась.

У дворах на підходах до суду Зоткін мене побачив і почав переслідувати.

Традиційно знімав на смартфон без дозволу, кричав у спину: “Журналістка Камишникова втікає від блогера! Подивіться всі! Курва!”

Верещав на цілий квартал.

По ходу захекався, спітнів, спотикався. Телефон йому падав із рук. Але з криками й лайкою пер за мною.

У приміщенні суду я натрапила на двох працівників поліції.  Охороняли громадський порядок – ну як відчували.

Звернулась до них, вони вийшли надвір, виявили мого переслідувача під парканом. Там стояли і його батьки.

Так, у суд 30-річний лобуряка ходить із мамою.

Мати Зоткіна ще здалеку кидається до мене з образами.

Поліцейські роблять марну спробу її вгамувати.

Зоткін – на задньому плані. На передньому – його батьки

Повз них проходить Андрій Рязанов, якого ще не так давно Зоткін називав чудовою, світлою людиною. Дізнавшися з соцмереж про нові погрози мені, Андрій вирішив завітати у суд – раптом що.

Знахабнілий “блогер” починає прицільно знімати Рязанова на смартфон.

Той заперечує: “Припини, я не дозволяю”.

Криво усміхаючись, Зоткін продовжує знімати. Андрій протестує вдруге, втретє.

Як до стовпа.

Але ж поряд стоять двоє поліцейських.

 – Він порушує моє право на конфіденційність, – каже їм Рязанов.  – Я не хочу, щоб він мене знімав!

Знову як до стовпа. І батьки Зоткіна не зупиняють синочка.

Андрій різким застережним жестом закриває себе від камери.

Тут рааптом телефон випадає з тремтячої і спітнілої руки “Артурки”.

Його вітчим І.Демчук замахується своїм костуром і щосили б’є Андрія по правій руці. Удар припадає на передпліччя.

Поліцейські стоять, як меблі.

Ми в шоці.

Зоткін нюняє, що йому побили телефон, і викликає поліцію.  Тим самим нібито побитим телефоном!

Приїздить наряд, починають оформляти папери.

Пані Демчук волає: “Моя дитина плаче, а вони сміються!” Показує на мене й Віталія Грабовського.

Але нам не до сміху. Андрію заніміли пальці, рука дуже болить, місце забою сильно почервоніло й набрякло.

Ми теж набираємо 102.

Під судом уже два наряди поліції…

Невдовзі приїздить і слідчий Редько – вручити Зоткіну повістку на допит у кримінальному провадженні – за погрози мені вбивством чи за поширення конфіденційної інформації.

Зоткін завзято знімає все на смартфон – той самий, він нормально працює, нічого йому не зробилось.

І телефонує своєму адвокату Васильчуку, який зайшов у приміщення суду: “Що робити, мені хочуть вручити повістку!!!”

Спека, скупчення автівок під судом.

Прибула і “швидка” – її викликали Андрію поліціянти.

Але їхні колеги вже самі повезли Рязанова  в лікарню.

Вмостившись на бордюрі, пишу пояснення щодо образливого чіпляння Зоткіна до мене у громадському місці.

Прошу поліцію опитати мене та інших свідків хуліганських дій Демчука.

Правоохоронці не зважають.

У лікарні Рязанову роблять рентген, обстежують – а патрульні стоять у нього над душею й вимагають надати пояснення для протоколу про нібито побиття телефона.

– Зараз не можу, сильний біль, – каже Андрій. – Усе напишу завтра – і щодо  Демчука теж.

Вони наполягають…

Далі буде 

Наталя Камишникова

Прочитав сам? Поділись з іншими: