Він походжав поміж надгробків і придивлявся до людей, які впорядковували могили.

Ось жіночка пішла виносити сміття, а сумку лишила на лаві, подякував! Із сумки вмить зникають гроші, мобільник, документи. Поки пані повернеться, поки – дорогою додому – зазирне в сумочку, він уже буде далеко.

Так само легко обкрадав він і тих, хто висаджував квіти на могилках.

Найбільш урожайними для цвинтарного злодія були субота й неділя. Промишляв біля Низкиницького монастиря: там і дорога поруч, і сад, і гаражі, та й за монастирськими будівлями можна сховатися.

 

 

У поліцію звернулись четверо потерпілих. Кого шукати – невідомо. Ніхто не міг описати зовнішність злодія. Але той проколовся сам…

Він здуру відповів на дзвінок обікраденого ним молодика. Той набрав свій номер, попросив повернути телефон, пообіцяв винагороду. Злодюжка погодився.

В умовах повної секретності зустрілись, обмін мобільника на гроші відбувся. Але молодик хоч і не запросив на цю зустріч поліцейських, та записав усе потай на відео.

Таким чином у Нововолинському відділенні поліції отримали зображення крадія. Але впізнати його ніхто з досвідчених оперів чомусь не міг. Може, не місцевий?

Вирішили ловити на живця. Там-таки, на цвинтарі.

 

 

Тим часом злодій проколовся вдруге. Він зателефонував жінці, в якої поцупив документи, й запропонував повернути їх за певну суму. Номер його мобільника засвітився. Але скаже, що знайшов документи, і як довести, що бреше?

І тоді підполковник поліції Сергій Галащук запропонував дотепну комбінацію, яку ми не будемо деталізувати. Скажемо так: злодія розвели, як кошеня. По телефону.

Він прибув сьогодні на цвинтар, як юний піонер, а там замість “ковельського кримінальника” на нього чекали опери з карного розшуку. На чолі з тим-таки Галащуком.

Злодій уже дає покази у відділку, підтвердив усі чотири епізоди крадіжок. Йому 20 років, звуть Денисом, мешкав у Локачинському районі. По смерті прийомної матері перебрався у Нововолинськ до приятеля.

І став шукати легких грошей…

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: