Село перетворюють на полігон смердючих відходів. Мишів, не спи!

Сморід – півбіди, навіть одна десята біди.

Прикиньте, що потраплятиме у грунтові води. І у воду, яку ви споживаєте…

На Волині є мальовниче – поки що –  село Мишів, яке входить до Іваничівської ОТГ. Йому понад 500 років.

Там мешкають, якщо вірити Вікіпедії, майже 900 осіб,  є школа, ФАП і Будинок культури.

Головний роботодавець – бізнесмен Сергій Ковальчук, на чиїх підприємствах (“Луга-Нова” і цукровий завод) люди заробляють сяку-таку копійку.

Із чудовими краєвидами Мишева сусідять відстійники цукроварні. До специфічного смороду звідти люди призвичаїлись.

Люди в нас узагалі дуже терплячі.

Тому керівник Іваничівської ОТГ Федір Войтюк і депутати від цієї громади ще торік вирішили розмістити на землях Мишева потужні вітротурбіни й завод “Біопротеїн”.

Вітрогони у виконанні ТзОВ “Вінд Павер Джі Ес Ай Волинь”, яке претендує на 150 гектарів землі ОТГ, – проект явно авантюрний, але про це іншим разом.

Поговоримо про “Біопротеїн” – завод із переробки та утилізації туш, тушок, м’ясних відходів та зіпсутих м’ясопродуктів.

Депутати Іваничівської ОТГ у квітні 2018-го послухали казочки про європейське підприємство з модерними технологіями, польсько-голландського інвестора й абсолютну екологічну безпеку від утилізації та переробки 250 тонн туш, крові, відходів на ДЕНЬ.

Висловили скромне побажання, щоб не відгонило смородом так, як зо два роки тому – від підпільного цеху “Екопротеїн” у Нововолинську. І погодились віддати “Біопротеїну” понад 8 гектарів сільгоспугідь у районі відстійників цукроварні.

Точніше, дали згоду на проведення аукціону, де переможцем одразу призначили ТзОВ із Луцька на чолі з Миколою Маківкою – “власником і директором” “Біопротеїну”.

Минуло 11 місяців. За цей час керівництво “Біопротеїну” підметушилось і подало в міністерство екології та Волинську облдержадміністрацію повідомлення про плановану діяльність. На сайті Мінекології це повідомлення оприлюднили, почекали на зауваження та пропозиції від громадськості. Не дочекалися жодного заперечення – і…

І все, процедури дотримано, а ви, селяни, чухайте потилицю й дякуйте депутатам ОТГ та окремо – пану Федору Войтюку.

Екологія ридає… Околи наших птахофабрик 

Ще будуть про людське око громадські слухання.  Там теж розповідатимуть казочки про євротехнології, екологічну безпеку,  обіцятимуть відремонтувати дороги, розвинути інфраструктуру й надати робочі місця.

За проектної потужності 250 тонн сировини на день це 80 працівників. За потужності 70 тонн на день, прогнозованої для перших років роботи, це буде, певно, втричі менше робочих місць. Тобто 25-30.

Натомість смороду буде – зашибісь!

Ви просто уявіть, мешканці Іваничівщини. Щодня вашими дорогами (напрямками) курсуватимуть десятки фур із трупами курей, а мабуть, і свиней, відходами м’ясопереробки.

Дорога в Мишеві

У Нововолинську й околах стоїть нестерпний сморід від одного-єдиного забійного цеху. Коли відходи вивозять (а вивозять щодня),  це чути у повітрі ще кілька годин потому.

А вам везтимуть непотріб і з Нововолинська, і з Володимира (для початку, потім пертимуть звідусіль). А на птахофабриках нерідко буває масовий падіж птиці. Та й відходи/трупи зі свинокомплексів десь треба утилізувати.

Сморід – півбіди, навіть одна десята біди. Прикиньте, що потраплятиме у грунтові води. І у воду, яку ви споживаєте.

Тому не розвішуйте вуха на громадських слуханнях, коли вам скажуть про Ладижин, де діє подібний завод, і, може, навіть запропонують поїхати на екскурсію. Поїдьте краще у Ковель, розпитайте мешканців вулиць, що сусідять із уже закритим вентсанзаводом: скільки там хворих на рак? яка там смертність? скільки грошей іде на ліки?

Зрештою, вся ця інформація є в інтернеті. Адже ковельчани бурхливо протестували проти подальшої роботи ветсанзаводу. Там теж переробляли й утилізували трупи тварин – із дотриманням норм, ага. Підійти без протигазу було неможливо.

Обіцяні директором “Біопротеїну” 1,3 млн. грн. відшкодування за переведення сільгоспземель у промислові – це мізерна плата громаді за той трупний армагеддон, який на десятки років запанує в околах Мишева.

Це поля біля Ладижина, Вінниччина. Власник птахофабрики – мільярдер Косюк

Прізвище голови ОТГ без матюків і прокльонів тут не згадуватимуть. “Продав нас і продався сам…” – найделікатніші слова, що лунатимуть на його адресу.

Нікого не хочу ні образити, ні налякати. Просто свого часу застерігала нововолинців від спорудження “Кроноспану” та забійного цеху “Курчака” в межах міста. Нововолинці змовчали, а купку протестувальників старанно дискредитували місцеві чиновники й контрольовані ними ЗМІ.

Тепер усі ми в одному смердючому човні, усі дихаємо одним брудним повітрям і п’ємо вкрай забруднену воду.  І ті, хто поливав мене в “засобах” за виступи проти “Кронораку” та бійні, і ті, хто голосував за ці мегаєвропейські проекти…

Не хочеться, щоб Іваничівщина вчилась, як Нововолинськ, лише на власних помилках. Люди на селі ще менш обізнані в екології, технологіях та законах, аніж у провінційному містечку. Їх іще легше обдурити.

Скажу їм по-простому. Вартість будинків і землі у Мишеві та сусідніх населених пунктах впаде в рази. Добротна хата з паєм і городом піде за ціною дачі на Бузі чи на 9-й шахті. Бо жити  там – дурних не буде. Окрім наших мегатерплячих, покірних людей, що проміняють здоров’я своє, своїх дітей та онуків на “робочі місця”. А працюватимуть – на аптеку…

Думайте, сусіди, думайте.

Документи й обіцянки інвестора-утилізатора проаналізую – якщо вам цікаво – в наступній публікації. Мало не видасться…

Наталя Камишникова

У ТЕМУ: