Прийшла з суду глибоко замислена.
Прикиньте, один чоловік:
- називає себе журналістом,
- зареєстрував на себе газету і сайт (похваляється, що найпопулярніший у місті),
- дописує на цьому сайті,
- робить публічні заяви разом зі своєю “командою”,
- кілька років поспіль активно поводиться у соцмережах,
- бере участь у політичних акціях і виборчих кампаніях,
- подає свою кандидатуру на громадське обговорення для участі у виборах, запевняючи, що має бездоганну репутацію,
- ходить із перевірками на виборчі дільниці,
- агітує за когось,
- розповідає про свою активну життєву позицію,
- є членом ради, створеної у стінах мерії.
Це публічна особа?
Звісно, скажете ви. Ще й яка публічна!
Ні, панове. Як заявила одна місцева адвокатеса, він – особа непублічна! І критикувати цього бездоганного ніззя! В нього честь і гідність, панімаєш.
А публічна особа – це безробітна Камишникова! “Бо її знає все місто”.
І Камишникову можна впродовж років поливати добірним брудом – на сайті бездоганного.
Нормальна така логіка в адвоката. Навіть не жіноча, а… бездоганна, ага.
Клієнт же ж платить!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZZmS7cU5mdw[/youtube]
Та в нас будь-яку особу можна легко зробити публічною. Навіть приватного адвоката/адвокатесу. Викласти її фото чи фотожабу в непристойному контексті. Оголосити на порталі збір інформації про неї та її родину. Регулярно писати про неї в інтернеті чутки-плітки-брехню та брудні вислови, присвячувати їй десятки глузливих статей, тисячі негативних коментарів.
І все, людина публічна – бо тепер її справді “знає все місто”!
Сиджу й міркую: як назвати непублічного “журналіста”, який за 9 місяців судового процесу так і не прийшов на жодне судове засідання подивитись мені у вічі й відповісти бодай на одне запитання?
Може, тіньовою особою, яка ховається за спідницю?..
Ну, й так, думки вголос, без прізвищ, ніків і посад.
Розгляд мого позову ще триває, але номінального власника нововолинського сайта ми через суд і Київ нарешті встановили. Не минуло й півроку…
Згідно з законом за весь бруд на сайті відповідає власник доменного імені, а не “головні редактори”, адміни й аноніми.
Це безкоштовна підказка для інших власників, які дозволяють перетворювати свої сайти на веб-сортири.
Наталя Камишникова
це напевно кравченко?
Та ні, Андрій Кравченко (ви про нього?) до такого не опустився б.
Це Топорівський Олександр. Я права?
трохи промахнулись, але для появи мого позову про захист честі й гідності цей “головний редактор” зробив усе, що тільки міг.
Має ім’я Володимир? Тільки він раптово пропав з поля зору. Не пише, не коментує, не видно його на жодних заходах. Може вже виїхав з міста?
та там ще кримінальна справа про втручання у приватне життя. І це ж можуть нарешті комусь оголосити про підозру…
А адвокатша, це не та що квартиру махлювала у людей , через братів “Квасоль”?
І тепер будує офіс у гуртожитку?
Маю погану новину для своїх анонімних “доброзичливців”. Власники того порталу, де мене так завзято поливали брудом, готові надати суду і слідству всі ваші ІР-адреси та електронні пошти. Про це вони заявили сьогодні під протокол.
Щоправда, це не звільняє самих власників порталу від відповідальності за поширення брехні й образ.
А найсмішніше, що мене абсолютно не цікавили ті ІР та електронки. Власники порталу САМІ виступили з такою ініціативою.
Пані Наталю – це все що Ви тут написали у статті і що десь пишуть про Вас, називається “Визнання”! 😉