Учора о 18.36 мені довелося викликати поліцію.
Бо попід вікнами помешкання нововолинця Віталія Грабовського та його 82-річної бабусі Марії такий собі “блогер Артур“ волав:
– Виходь, падла, я своїх хлопців привів!
І грюкав у шиби, ледь не потрощив.
Налякав стареньку, чинив на Віталія психологічний тиск і провокував. Порушив спокій людей і громадський порядок.
За два тижні перед тим письмово погрожував Грабовському розправою і смакував її садистьскі деталі. РАДАР про це писав.
Поліція прибула, потупцяла і поїхала, бо залякувач не став її чекати і подався геть. Чи сховався і спостерігав. А може, вів із кущів свій кривий ефір.
Учора в темному дворі він горлав: “Виходь, падла, я своїх хлопців привів!”
Правоохоронці чомусь не взяли вчора у Грабовського ні заяви, ні пояснення. Сказали: “Прийде знову і буде погрожувати – телефонуй на 102”.
Ну-ну.
Сьогодні Віталій сам пішов у поліцію – подав заяву про погрози і переслідування з боку громадянина А. Зоткіна.
Заяву не дуже хотіли приймати. Але він наполіг.
Начальник сектору превенції В.Милацький порадив Грабовському письмово звернутись до головлікаря Нововолинської ЦМЛ, аби переслідувача примусово обстежили на наявність психічних розладів.
У мене питання: а хіба цього не може зробити поліція? Невже вона в нас така безпорадна? І хіба вона не має жодних засобів впливу на знахабнілого переслідувача?
Він надсилає правозахиснику Анатолію Бідзюрі по 40 штук за вечір смс-ок із лайкою, образами. А йому сходить з рук. Нахабно переслідує й залякує мене та Грабовського. Теж безкарно!
Кримінальне провадження за статтею 129, ч.1 ККУ (погрози вбивством) ніби розпочали. А погрози тривають.
Та скільки ж можна? на що чекаємо?..
Наталя Камишникова
Довідково
Стаття 129 ККУ
1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, – карається арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.
2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, – карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
ПОЧАТОК ТУТ:
Потрібно було вийти і врізати по спиняці ломом, а потім по ребрам…..З такими – тільки так, бо це заразне, не дай Бог, ще на якось блохера передасться…
Як завжди, у цьому випадку, ухилилися від виконання “ЗУ Про Національну поліцію” саме поліцаї Нововолинського відділу поліції ГУНП. Які прибувши на виклик бездіяли, і свої обов’язки по захисту життя і здоров’я громадян України намагалися перекласти на тих-таки громадян. Діючи за правилом: “порятунок потопельників – справа рук самих потопельників”.
Ст. 11 “ЗУ Про психіатричну допомогу” говорить, що заяву про психіатричний огляд подають родичі, або ІНШІ особи. У невідкладних випадках заява може бути усною. Саме тут і стався цей задокументований поліцією “невідкладний випадок” – тебе прийшли вночі вбивати, щоб помститися. Лікар-психіатр, на основі складеного поліцаями повторного протоколу про погрозу вбивством, зобов’язаний направити власну заяву до НВ суду із проханням примусового психіатричного огляду.
Ст.14 того ж ЗУ передбачає такі дії по госпіталізації до психіатричного закладу пацієнта, без його усвідомленої на те згоди. Так що, Віталію Грабовський, доведеться тобі бути ІНШОЮ особою, яка напише заяву психіатру (чи подасть її усно на особистому прийомі в начальника міської поліції) про примусовий психіатричний огляд твого кривдника і його подальшої госпіталізації. Бо поліцаї бути “ІНШИМИ особами” не хочуть, як вбачається, або чогось чи когось бояться. Виходу в тебе нема. Але, він все ж є.
п.Наталя,а мені дуже хочеться прочитати на Радарі коментарі нового очільника Нововолинських поліції відносно дій його підлеглих… Реформування поліції-це не зміна букви чи форми…
Віталіку не можна, в нього условка. Зате може хтось інший!
Можна. Якщо особі, котра засуджена умовно та перебуває під наглядом правохоронців, погрожували вбивством (чи вчиняли інші протиправні дії стосовно неї) вона, як громадянин України гарантовано користується всіма громадянськими та конституційними правами в державі Україна, як і всі інші. І має право робити усні чи письмові заяви до будь-яких державних інституцій чи інших, як і решта громадян.
Ну, що ж ти друже Артуре? Ми тебе так довго чекали… А ти не прийшов. Поліцейську машину, яка стояла у мене під вікнами, я не викликав, як і обіцяв. Прилітай, пташечко! Ще не пізно.