Уже хотів було викликати поліцію, але…

Сьогодні довелось оформляти деякі документи в нововолинському центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП). Зареєструвати  ще раз документи по земельній ділянці (чесно, вже дістало).

Відвідувачів у ЦНАПі не було, лише клерки щось робили за комп’ютером.

 

 

– Я хочу у вас зарееєструвати ось ці документи.

– Так ви з Іванич, то чого не їдете в Іваничі? – відповіла  жінка за третім столиком. – Ви всі тут ходите та ходите, у нас цілі папки з Іванич!

– Почекайте, закон дозволяє мені в будь-якому центрі адмінпослуг у регіоні здавати й отримувати документи, поняття приписки не існує.

– Чого ви всі сюди лізете, їдьте в Іваничі!

– Чому маю їхати туди-сюди 40 км, якщо я можу здати папери тут? Ви відмовляєте? Кажіть прямо, я викликаю поліцію – хай фіксують та з’ясовують, чи не порушуєте ви мої права.

(Мабуть, та поліція для чогось створена, не тільки щоб  по 100 грн. брати, коли приїздить київський автобус, із небораків, які під’їхали за сумками рідних під знак? –  подумав я (для Литвина)  🙂

– Зараз подзвоню реєстратору, – сказала Оксана, так звали цю дівчину.

 

 

По телефону чулися лише вже знайомі фрази:

– Із Іванич, 40 км не хоче їхати, я говорила, знаю, дістали… в нього брати… документи?

– Що сказали? питаю.

– Можна брати.

– А до кого дзвонили, хто дає благословення: брати чи не брати?

– Не скажу, бо ще неприємності матиму, до реєстратора дзвонила, в нас там їх двоє…

 

 

Я пішов до начальниці ЦНАПу – почути її коментар відносно “сепаратизму” підлеглих, які ділять людей на першосортних нововолинців і другосортних іваничівців.

Пані відповіла, що в них першочергові нововолинці, а інші – в другу чергу!!!

 – Тож «першочергові» означає, що має бути черга! а черги не було! і від мене тупо не хотіли приймати документи тому, що я тимчасово став “другосортним”, – обурююсь

– Ну, у вас прийняли, – каже вона, – чого ви хочете?

– Спробували б вони не прийняти, ото було б весело, поліцію точно викликав би.

Згадалися веселі моменти з життя, коли поліція складала протокол і за менші гріхи…

Найбільше мене вкур*или ксерокси. Приніс документи з копіями паспорта. Клерк навіть і не глянула – знову погнала робити… копії паспорта.

– Так у вас на столі он ксерокс стоїть, то й зробіть. 

– Не положено,  лише по службових справах.

 – А я до вас на побачення прийшов?..  так виходить?

Потім начальниця ЦНАПу пояснила, що їм бракує тонеру та паперу…

 

 

Уявіть, яка країна Дуриляндія.

Влупили мільйон грошей на ремонт, посадили працівників, платять  оклади і соцнавантаження, але  не мають грошей на папір і тонер… в голові не вкладається. І зітхають:

– Нам тут взагалі потрібно, щоб якийсь підприємець надавав послуги з ксерокопіювання, нам не можна гроші брати.

– Ну, чесно, з вашим Гройсманом… я навіть не уявляю, скільки має коштувати 1 копія, якщо мінімальна зарплатня 3000 грн., податку та соцнавантаження ще плюс 1500, і це без оренди та витратників….

Але є позитив.

Бачачи нерозуміння начальниці, що ділити людей не можна, я пішов до керуючої справами виконкому Магдисюк Вікторії. Чиновниця уважно вислухала, погодилася, що ділити людей за місцем проживання неприпустимо, та пообіцяла вилікувати “сепаратизм” своїх колег.

Як кажуть, поживемо – побачимо . У вівторок забирати документи…. 🙂

Написав, бо, може комусь знадобитись. А то розведуть ледацюги – і доведеться їхати за 40 км…

Р.S. До мера. Борисовичу, а ви поставте внизу обмінник валюти і чарочну, там же і ксерокс. Буде три в одному:  і по чарчині можна буде кинути за бордюри, які безбожно кришаться, і гривню в долари перевести, і ксерокс не шукати…

Андрій Рязанов

Прочитав сам? Поділись з іншими: