Був Желізко – став Ярема! В апартаментах Климовича

19 1923

Нововолинці добре пам’ятають: у цьому приміщенні була студія кабельного телебачення “Львівська жінка”. Років десять тому довкола цієї студії почалися дуже каламутні події.

У власниці, що мешкала у Львові, потроху, тихцем віджимали обладнання, клієнтську базу, переманювали кадри. І зненацька в місті постала ще одна телефірма – ТТІ.

Її заснували племінник нововолинського міського голови Борис Очеретко, підприємець Віктор Ярема і шкільна вчителька Оксана Редько – сестра директора… “Львівської жінки” Ігоря Іщука!

Невдовзі ТТІ витиснуло конкурентку з ринку телепослуг. Методами на ТТІ не перебирали, діяли зухвало, часто незаконно і завжди безкарно. За брутальною рейдерською атакою на “Львівську жінку” холоднокровно спостерігав нововолинський мер Віктор Сапожніков. Його племінник був “у долі”.

Власницю студії “Львівська жінка” пані Христину Кравець жорстоко побили в Нововолинську. Її чоловіка – Ігоря Желізка  згодом ледь не зарізали тут-таки, в центрі нашого європейського містечка.

Він довго шукав справедливості і покарання для винних, досі судиться за приміщення і майно.

Приміщення (оце саме, на першому поверсі 9-поверхівки) “Львівська жінка” орендувала – це була комунальна власність. Однак після появи ТТІ угоду про оренду міська влада з сумлінним орендарем НЕ продовжила. Ба більше – здала кімнати телестудії в оренду такому собі Леоніду Климовичу – підприємцю, якого називали тоді штабним козачком. На виборах міського голови він підсобляв пану Сапожнікову вчетверте стати мером.

Право на оренду плавно перейшло у право на приватизацію. Попри спротив депутатів зі “Спільної думки” та бурхливі дискусії, Климович прибрав-таки до рук цей досить привабливий об’єкт.

Використовував його під виборчий штаб Віктора Яреми, здавав під фотостудію… аж ось нарешті все таємне стало явним.

 

 

У автора світлини – Анатолія Бідзюри є питання:

Була “Львівська жінка” – стало СТН Яреми. Климович віддав приміщення Яремі в оренду, як племінник Сапожнікова – свою віллу дядькові-меру? 🙂  Чи подарував?..

Фото: А.Бідзюра

Текст: Наталя Камишникова

 

Прочитав сам? Поділись з іншими:
  • Розкажу iншим:

Також читають

0 0 голосів
Рейтинг статті
19 Коментарі
старіші
новіші найбільшу кількість голосів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ірина Лузанчук
4 років тому

От як воно цікаво виходить))) таргани повільно, але таки вилазять на поверхню із закапелків своєї “непорочності” і непричетності. Якщо, звичайно, з такою швидкістю, торжествуватиме правда і справедливість, то ще у цьому житті цілком реально побачити “Львівську жінку” воскреслою, а “ТТІ”, відповідно, перекинутим дороги дригом. Тут Ярема забив гол у власні ворота. О, святий і непорочний Ярема, який ні до чого не причетний і ні-ні не відає))) ну і Клімович… ой, та нащо я списки складаю? Рейтинги честі і безчестя – вони у Бога, а тут, гляди, скоро і у Закону ляжуть на зелене сукенце приймалень прокурорів та слідчих, суддів відтак… Ні, я не зловтішаюся. Прикро і гірко. Але ж ми знаємо, що колесо правди обертається повільніше, ніж колесо кривди. Навіть ні, не так! Воно ж у діаметрі більше, і його маленькій людині важче бачити у всій епохальності діянь відплати. А колесо кривди біжить швидко, всі спотикаються об нього, падають, метушаться, б”ють лоби… Однак на все свій час. Все стане на свої місця. Якщо не в буквальному сенсі, то хоча б у формулюваннях і резолютивних частинах судових рішень і постанов. Ярема, Клімович, Сапожніков, Іщук, Редько… хто там ще… у мешканців Нововолинська, у колишніх працівників “Львівської жінки”-чинних працівників “ТТІ” рано чи пізно перед очима постане правда, що вони – заручники маніпуляцій примітивної, але цинічної гри. Та вони і так знають. Дякую, що дочитали мій коментар. На правах колишнього директора Нововолинської філії ПП РО “Львівська жінка” з повагою і вже давно без образ Ірина Лузанчук. Чекаю наступних актів п”єси. Хто наступний тарганчик?

Анатоль_ Бідзюра
4 років тому
Відповісти  Ірина Лузанчук

Ірино Володимирівно, Ви забули згадати про знищення мас-медійного органу “ЛЖ” – газети “Нововолинськ”. Такого друкованого видання у Нововолиську не було ніколи. І не знаю чи й буде, поки цісарствуватимуть В.Сапожніков із В.Яремою. А також про гидке та нахабне захоплення частини земельної ділянки у державного пожежного підрозділу під горілчано-нічний магазин “Аміго”. Багато зла наробив людям у Нововолинську режим “сапогізму” і його вірних слуг. Проте, все закінчується, із плином часу. Люди пам’ятають все. І нагадають врешті-решт, як настануть відповідні обставини.

Ірина Лузанчук
4 років тому
Відповісти  Анатоль_ Бідзюра

Я багато чого не згадала! Це треба інституцію засновувати з вивчення явища і епохи “сапогізму”.

Ірина Лузанчук
4 років тому

Дякую за лаконічну. коректну і об”єктивну публікацію.

Вася
4 років тому

А ви б спитали в працівників ТТІ як їм працюється в Яреми, а як працювалося в Желізка.
В страшному сні б не приснилося)

Ігор Желізко
4 років тому
Відповісти  Вася

Вася, знову дуриш людей, не в Желізка працювалось, а в Іщука який і дурив Желізка. Зараз здається Іщук з своєю жінкою на ТТІ. Дурить ? Також працює ? Коли поверну крадене, а я його поверну, мстити не буду навіть і Сапожнікову з Яремою, всі залишаться на тих посадах, а ось Іщука з його дружиною там не буде. І преса справедлива стане, і люди будуть задоволені точно так як на моїх інших фірмах. Зрозумів ?

Ірина Лузанчук
4 років тому
Відповісти  Вася

У Ахметова теж люди непогано працюють((( І зарплати отримують. Аргумент Ваш – на користь грабіжників і не більше. Захищайте. Кожен має право захищати свої принципи й інтереси.

Ігор Желізко
4 років тому

Це, що подано у статті, трохи не так. Людей ще стали успішно дурити про якусь конкуренцію чи заснування фірм Нововолинське ТТІ . Ніякого бізнес-заснування не було, а зареєстрували ТТІ, я вважаю, щоб переховувати там майно ПП РО “Львівської жінки”, і лише для цього. (В мене є на це всі доказові документи).
Я нещодавно виграв суд і подам згодом в коментарі документи ті, чим апелював у суді. А так по факту розповім людям те, що документально підтверджується. Міський голова Сапожніков В.Б. вирішив, на мою думку, привласнити чуже майно на десятки мільйонів гривень – імовірно, шляхом службового підроблення у міськвиконкомі. І щоб не світитись як посадова особа міськвиконкому, домовився, напевно, що оформить на племінника.
А родичка дружини мера, як подейкують нововолинці, має сина Віктора Ярему.
А за те, щоб це все прокрутив для них директор нововолинської філії “Львівської жінки” Ігор Іщук, йому також припала, вочевидь, частина нашого майна. Як і Сапожніков В.Б. щоб ніхто не здогадався, він теж – як вбачається – оформив папери на свою рідну сестру Редько Оксану, дурячи людей якоюсь конкуренцією та вигадуючи про мене різні небилиці. Тут як не крути, а наше майно вони мають повернути.
Пізніше подам сюди документи. Хоча там багато є що читати, але хто захоче, той розбереться.

анти чобіт
4 років тому

а фірму Цаана теж Сапожніков хотів прибрати?

editor
4 років тому

Для “ВУАЛЯ”. а коли це зроблено??? коли встиг? можете написати на пошту РАДАРА, info@radar.in.ua
Дякую.

анти чобіт
4 років тому
Відповісти  editor

тоді Гальчик із двс полетів з роботи

Шаман
4 років тому
Відповісти  анти чобіт

Гальчика тоді жостко бортанули, досі не оклємався

анти чобіт
4 років тому
Відповісти  Шаман

а що з ним?

Ігор Желізко
4 років тому

Ось, як обіцяв подаю хронологію подій для викрадення майна “Львівської жінки” службовим підробленням по ст. 366 Кримінального Кодексу (це є в кримінальному провадженні). Далі буде ще цікавіше, але подам вже завтра.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ
ВЧИНЕНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ЩО ЗАВДАЛО ЗБИТКІВ СУБ’ЄКТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОНАД СТО МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ.

25 червня 2015 року слідчим СВ Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області капітаном міліції Мазурком В.О. було прийнято Постанову про закриття кримінального провадження (далі Постанова), якою кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201503005000485 від 26.06.2015, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб Нововолинської міської ради ознак кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України.

Преамбула :

15 жовтня 2008 року Нововолинська міська Рада Волинської області за № 24/4 винесла рішення щодо приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади щодо розміщення базової станції та студії місцевого телебачення.

Службові особи Нововолинського міськвиконкому з 2008 року по 2010 рік рішення сесії не виконали приватизувавши для цих цілей інше приміщення «Молочної кухні» у власність, не діючої, а щойно зареєстрованої повністю пустої фірми (без майна та штату) під назвою Нововолинське ТТІ в якій «реєстраторами-засновниками» виявились родичі міського голови міста Нововолинська та рідна сестра директора нововолинської філії ПП РО «Львівської жінки», і спільно з цим директором нововолинської філії ПП РО «Львівської жінки» Іщуком І.В. після виконання робіт за кошти нововолинської філії і на шкоду ПП РО «Львівської жінки» службовим злочином переманили (перевели) весь науково-творчий потенціал нововолинської філії ПП РО «Львівської жінки» разом з краденими відомостями абонентної бази та технічною документацією на цю пусту щойно зареєстровану юридичну особу та центральний вхід законно збудованого телекомунікаційного комплексу міста (що будувався 10 років) перемкнули з законної базової станції пр.Перемоги 2а телекомунікаційною трасою в приміщення «Молочної кухні» вкравши при цьому і базову станцію «Форо» яка належить ПП РО «Львівській жінці» та іншого майна (речей) на суму яка встановлена і визначена Вищим Судом з розгляду кримінальних та цивільних справ.

Рахуючи що перенесена базова станція в інше приміщення змінює суб’єкту права власності все його майно стали з вересня 2009 року прямо (у природно можливий спосіб) викрадати основне майно (активи) ПП РО «Львівської жінки» у вигляді майнових прав та обов’язків яке встановлене ст.190 ЦК і визначене ч.1 ст. 144 ГК (з угод) для цієї пустої фірми під назвою Нововолинське ТТІ на суму в десятки мільйонів грн. позбавляючи жертву фінансових надходжень за послуги, транслюючи при цьому канал ПП РО «Львівської жінки» з приміщення «молочної кухні» з логотипом товарного знаку ЛЖ на шкоду самій «Львівській жінці» стверджуючи що ПП РО «Львівська жінка» змінила назву і тепер вона називається Нововолинське ТТІ отримуючи при цьому фінанси ПП РО «Львівської жінки» по нікчемним угодам від обдурених абонентів.

З вересня 2009 року про цю крадіжку довідався інвестор який прибув в Нововолинськ і припинив таке розкрадання, провів фінансово-господарські та технічні аудити, встановив (відновив) куплену ним нову базову станцію натомість краденої (від нестачі), відсторонив від виконання «службових» обов’язків Іщука І.В. за нестачу в особливо крупних розмірах яка вже доказуванню не підлягає, бо встановлена судом. Призначив нового директора нововолинської філії ПП РО «Львівської жінки» Ірину Лузанчук, від’єднав незаконний вхід свого телекомунікаційного комплексу та підключив його назад до відновленої базової станції яка законно знаходилась в приміщенні пр. Перемоги 2а.

За це місцеві кримінальні правопорушники вирішили інвестора убити і 16 квітня 2010 року під час виконання ним службових обов’язків як засновника, директора ПП РО «Львівської жінки» і як журналіста (член спілки журналістів України) нанесли йому з засідки в місті Нововолинську 15 ножових поранень виправдовуючи замах на вбивство не намірами крадіжки чужого майна, а надуманою ними дифамацією, всіх інших працівників що прибули в Нововолинськ для відновлення технологічних збитків у відрядження без винятку жорстоко побили, зробивши деяких каліками перестріваючи їх на вулицях, в під’їздах та навіть під черговою частиною міліції в Нововолинську.

По суті :

Після відновлювальних в таких умовах робіт та одужання інвестора постало питання про обов’язкове виконання міськвиконкомом рішення від 15 жовтня 2008 року № 24/4 Про приватизацію об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Нововолинська під базову станцію телебачення для ПП РО «Львівської жінки» яке Нововолинський міськвиконком не виконав, так як того вимагає закон, абз.5 ст. 8 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

На виконання службових завдань уповноважена від ПП РО «Львівської жінки» службова особа І.Лузанчук виконуючи свої функціональні обов’язки і бачачи що готується в спосіб невиконання рішення Нововолинської сесії № 24/4 та законів України реальна крадіжка чужого майна (активів) в особливо великих розмірах знаряддям злочину на від’єднання в будь який спосіб базової станції від всіх телекомунікаційних систем міста з метою крадіжки активів, щоб припинити готування злочину та реалізувати законне право, на законній підставі попросила відділ «економіки» Нововолинського міськвиконкому 29.06.2010 року листом № 343 надати перелік документів необхідних для приватизації щоб на законних підставах. приватизувати приміщення в якій знаходиться базова станція.

(По даний час І. Лузанчук як свідок не допитана у всіх деталях по цьому факту.
Також не допитана по цьому інциденту у всіх подіях колишня начальник відділу «економіки» Нововолинського міськвиконкому Антонюк В.М., на яких підставах вона не надала обов’язкових документів на приватизацію ?)

Далі, свідок І.Лузанчук бачачи що службові особи відділу «економіки» Нововолинського міськвиконкому порушують свої службові обов’язки, І. Лузанчук 30.06.2010 року листом № 346 пише скаргу міському голові Сапожнікову В.Б. (хоча по тодішнім законам цим інцидентом мала б зайнятись прокуратура).

Натомість того, щоб змусити з доганою Антонюк В.М. виконати службові обов’язки, міський голова Сапожніков В.Б., він же голова Нововолинського міськвиконкому як посадова особа виконуючи службові обов’язки іменем Нововолинського міськвиконкому самоправно офіційним листом 02-60/1021 від 26.07.2010 р. офіційно заперечив будь яке рішення міської ради щодо приватизації приміщення пр. Перемоги 2а, давши тим зрозуміти потерпілим причину не надання відділом «економіки» Нововолинського міськвиконкому переліку документів необхідних для приватизації.

Таким чином документ під 02-60/1021 від 26.07.2010 р. змінив правовідносини так що всі повірили, та і інвестор повірив, що у зверненні службової особи ПП РО «Львівської жінки» І.Лузанчук щодо отримання документів на приватизацію до службових осіб міськвиконкому, цитата з документу 02-60/1021 – «викладені неправдиві факти щодо перешкод збоку відділу економіки по підготовці відповідних документів для здійснення приватизації. Всі необхідні документи, крім заяви, щодо приватизації об’єктів комунальної власності готує відділ економіки з відповідними структурами після прийняття рішень міської ради. Ніяких рішень міської ради щодо приватизації способом викупу приміщення по проспекту Перемоги № 2а не приймалось» підпис Сапожніков В.І.

Далі перешкодивши як службова особа цим документом в спосіб службового підроблення законній приватизації пр.Перемоги 2а, знаючи що в тому приміщенні пр. Перемоги 2а законно стаціонарно вмонтована базова станція яка живить чужі міськвиконкому активи (майно) ринкової вартості на десятки мільйонів гривень (майно в особливо крупному розмірі), а також студія телебачення міста Нововолинська, з друкованим виданням газети «Нововолинськ», Сапожніков В.Б. як голова міськвиконкому, тобто відповідальний за дії міськвиконкому, виставив в супереч рішенню Нововолинської міської Ради Волинської області за № 24/4, абз.5 ст. 8 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» де законом встановлено – «За будь-яких умов структурної перебудови економіки та в процесі приватизації приміщення і майно друкарень, телерадіообладнання, інша матеріально-технічна база районних, міських та міськрайонних газет і телерадіоорганізацій, діючих інформаційно-виробничих комплексів (центрів) використовуються виключно за прямим призначенням. Перепрофілювання цих об’єктів інформаційної діяльності забороняється», а також Наказу Верховної Рад України «про заборону виселення», дане приміщення на конкурс міськвиконкому чим також по факту змінив наслідки правового характеру у вигляді зміни та припинення правовідносин суб’єкту права власності повідомивши персонально листом від 8.12.2010 № 02-342507,02-342506 на №419, №420 від 30.11.2010 р. про події на таку зміну.

А далі використовуючи обман, зговір з своїми підлеглими та інше шахрайство з маніпуляціями та обманом у господарському суді відповідальний за дії Нововолинського міськвиконкому як посадова та службова особа по факту фізично знищив суб’єкту права власності його майно як в речах так і в майнових правах та обов’язках на десятки мільйонів гривень передавши (створивши умови) це майно третім особам (родичам міського голови), що в деталях мало б бути встановлено досудовим слідством.

У ч. 2 ст. 366 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення службового підроблення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, визначення яких дається у п. 4 примітки до ст. 364 КК України, — матеріальні збитки, що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. Кримінальна відповідальність за цей злочин настає у разі, коли службове підроблення призвело до спричинення реальної майнової шкоди і ця шкода перебуває у прямому (безпосередньому) причинному зв’язку (зв’язку взаємозалежності) саме із службовим підробленням.
Шкода охоронюваним законом інтересам заподіюється, як правило, не самим підробленням офіційних документів, а внаслідок їх використання.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

Як видно з цієї хронології, тут аж ніяк не йдеться про відсутність правових наслідків вчинених службовим підробленням, де документом 02-60/1021 від 26.07.2010 р. позбавлено право на отримання переліку документів щодо приватизації, та документом 8.12.2010 № 02-342507,02-342506 на №419, №420 від 30.11.2010 р. повідомлено про створення тяжких наслідків шляхом зміни та припиненням правовідносин ще й з обманом щодо заборгованості, оскільки на той час міськвиконком боргував ПП РО «Львівській жінці» в судовому порядку. Далі пішли такі ж службові підроблення від службових осіб Нововолинського міськвиконкому (Сапожніковим В.Б. і його підлеглими) в інші інституції держави.

Тому закриття кримінального провадження №1201503005000485 від 26.06.2015 щодо досудового слідства на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб Нововолинської міської ради ознак кримінального правопорушення передбаченого ст. 366 КК України, – є такими які аж ніяк не відповідають об’єктивним обставинам та закону.

Окрім того законом на підставі ст. 366 Кримінального Кодексу України однозначно встановлено що за такі (ці) діяння службова особа Сапожніков В.Б. аж ніяк за рішенням суду не може подалі обіймати певну посаду не зважаючи на те чи вибірна така посада чи ні, бо по факту за відсутності в нього моральної відповідальності щодо чужого майна, це чуже йому майно використовуючи своє службове становище перевів третім особам у «власність».

Директор ПП РО «Львівська жінка» Желізко І.М.

10.01.2017 р.

Абрамчук
4 років тому

Якщо ви такі чесні, розкажіть читачу про долю ПП “Меркурій”. І незабудьте вказати роль лузанчук і желізка в тій історії.

editor
4 років тому
Відповісти  Абрамчук

Якщо ви такі обізнані, розкажіть, перевіримо факти, надрукуємо. І не забудьте зазначити свої контактні дані. 🙂

анти чобіт
4 років тому
Відповісти  editor

про це колись писалось в інтернеті, років 3 тому назад,двс нововолинська хотіла забрати будівельну фірму(біля бані) за непогашений кредит та не змогла, тоді Гальчика звільнили

editor
4 років тому
Відповісти  анти чобіт

але там ішлося не про ПП “Меркурій”

Ігор Желізко
4 років тому

Як обіцяв, ось заява, про яку обласна прокуратура мовчить. Це не стосується прокурора в Нововолинську, це стосується всіх прокурорів Володимир-Волинської прокуратури в Нововолинську. Тобто як Нововолинська корупція втягнула в спільний особливо тяжкий злочин тих прокурорів.

Прокурору Волинської області
пану Киричуку Максиму Юрійовичу
вулиця Винниченка, 15, місто Луцьк,
Волинська область.

Желізка Ігоря Миколайовича,
власника корпоративних прав щодо
викрадених активів ПП РО «Львівської жінки»
в м. Нововолинську

Заява на прокурора у місті Нововолинську щодо його дій які закон встановлює як кримінальне правопорушення по ст.364 КК України з нанесенням шкоди в особливо крупному розмірі охоронюваним законом правам фізичній та юридичній особі з легалізацією доходів від краденого майна згідно ч.3 ст.209 КК України.

Прокурор в місті Нововолинську ***** увійшов в зговір з кримінальними правопорушниками, які залучивши юридичну особу, шляхом порушення публічного порядку скоїли дії щодо крадіжки чужого майна для збагачення суб’єктів злочину чужими корпоративними правами на суму в десятки мільйонів гривень з легалізацією доходів від краденого такого майна, де закон ці діяння встановлює як особливо тяжкий злочин і передбачає позбавлення волі винними до 15 років з конфіскацією майна.

Методи крадіжки такого майна, дивіться додаток № 1, № 2.

Так натомість виступити стороною обвинувачення, що являється прямим посадовим обов’язком прокурора, ***** зловживаючи своїм службовим становищем посадової особи прокурора, умисно, всупереч інтересам служби став як співучасник легалізувати крадене для неправомірної вигоди суб’єктам злочину які скоїли крадіжку чужих корпоративних прав, для неправомірної вигоди з краденого чужого майна юридичній особі яка була зареєстрована суб’єктами злочину для крадіжки такого майна під назвою Нововолинське ТТІ і Ковельське ТТІ нанісши шкоду охоронюваним законом правам власнику корпоративних прав та юридичній особі ПП РО «Львівській жінці» на суму більше ніж на 120 мільйонів гривень з вкрай тяжкими наслідками, що є для такого прокурора кримінальним правопорушенням ч. 2 ст. 364 Кримінального Кодексу України.

Злочинні дії *****. щодо його дій в супереч інтересам служби полягають в наступному :
Всупереч ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013року, судом встановлено нестачу від гр..Іщука І.В. по ч. 5 ст. 191 КК з встановленням винного на суму 1 242 109 грн. 20 коп. на що подане потерпілим клопотання до суду першої інстанції в цивільній справі щодо подальшого розгляду цієї справи в кримінальному провадженні, як того вимагає закон та стягнення з винного цивільним позовом в кримінальному провадженні суми збитків, а ******. всупереч інтересам служби та в інтересах неправомірної вигоди винному змусив слідчого Мазурка В.О. закрити це кримінальне провадження обікравши тим потерпілого на суму в особливо крупному розмірі. Таким чином виникла колізія, нестача встановлена судом на суму 1 242 109 грн. 20 коп. по частині 5 ст. 191 КК України є, встановлений судом винний, а обвинувального висновку щодо винного немає.

Далі, **** знаючи що той же Іщук І.В. щоб підготувати знаряддя злочину для крадіжки чужих активів через підставні юридичні особи Нововолинське ТТІ та Ковельське ТТІ своїй сестрі Редько О.В., племіннику і другу міського голови міста Нововолинська на суму в десятки мільйонів гривень, відмиває для незаконного збагачення готівкою через Укрпошту чужі фінанси в особливо крупних розмірах, знову ж в порядку нагляду за законністю змусив слідчого Мазурка В.О в інтересах винного закрити кримінальне провадження нанісши шкоду охоронюваним законом правам власнику корпоративних прав та юридичній особі на суму крадених доходів.
Де юридична особа ПП РО «Львівська жінка» за надані послуги громадянам від своїх майнових прав та обов’язків отримувала законну платню від абонентів які оплачували через Збербанк або через Укрпошту в місті Нововолинську. Суми що надходили через Ощадбанк поступали в нововолинську філію ПП РО «Львівську жінку» яка підзвітна Ішуку І.В. і відображались в бухгалтерії, а ось всі суми в особливо крупних розмірах які поступали через Укрпошту по додатковому договору між Укрпоштою та посадовою особою юридичної особи Іщука І.В. роками поступали на рахунок приватної особи на прізвище Цицюк.

І найголовніше, (дивіться додаток), повна крадіжка майна ПП РО «Львівської жінки» на суму в десятки мільйонів гривень починалась з службового підроблення міським головою на невиконання рішення міської Ради № 24/4 щоб створити закономірні наслідки на крадіжку цього майна, а **** як прокурор в порядку нагляду за законністю змусив слідчого Мазурка В.О. закрити це кримінальне провадження яке скасував 10 лютого 2017 року Нововолинський міський суд, де **** наївні та умисні не встановлені законом доводи скоював та скоює всупереч інтересам служби, тобто всупереч органу обвинувачення та всупереч закону з зумисною метою одержання неправомірної вигоди з чужого майна третім особам через Нововолинське ТТІ шляхом закриття кримінального провадження обкрадаючи тим потерпілих на сотню мільйонів гривень, що є також кримінальним правопорушенням ч.2 ст. 364 Кримінального Кодексу України і спільною його діяльністю на крадіжку чужого майна з легалізацією доходів з краденого того майна згідно ч. 3 ст. 209 Кримінального Кодексу України.

До часу ухвали суду від 10 лютого 2017 року подібна скарга на дії прокурорів в місті Нововолинську які зловживають службовим становищем щодо ПП РО «Львівської жінки» в інтересах осіб які вчинили крадіжку майна в особливо крупному розмірі у спосіб природно можливого викрадення такого майна, отримуючи з краденого доходи по ст.209 КК, була направлена в Володимир-Волинську міжрайонну прокуратуру та невідомо кому передана на розгляд.

Тому, так як злочин особливо тяжкий на підставі викладеного в цій заяві, прошу виконати свій посадовий обов’язок передавши заяву за належністю слідства з внесенням відомостей щодо ***** в ЄРДР та провести досудове розслідування причетності й інших посадових осіб органу обвинувачення чи дізнання з використанням їх службового становища на предмет вимагання в нього вчиняти цей злочин.

Окрім того, в мене є не виконана генпрокуратурою Ухвала Печерського суду міста Києва в кримінальному провадженні яка зобов’язує прокурора Генеральної прокуратури провести досудове слідство щодо попередніх прокурорів які вчиняли цей самий злочин, в тому числі ця Ухвала стосується деяких суддів господарського суду яких службовим підробленням обманув відповідальний за дії міськвиконкому міський голова міста Нововолинська.

Громадянин І.М. Желізко

16.02.2017 року.