Сьогодні день народження Сергія Байдовського. Нашого земляка, Героя України. Йому знову 23…
Сергій виріс на Волині, загинув від кулі снайпера на Інститутській у Києві, похований у селі Менчичі на Іваничівщині.
Він часто приїздив на Майдан, востаннє – 20 лютого 2014 р. Пробув там лише кілька годин…
У селі Соснина
Попрощатися з героєм прийшли тисячі людей. І в Луцьку на панахиду, і в Нововолинську на майдан.
Від Свято-Троїцького собору несли труну аж на околицю Луцька. Співали Гімн та скандували: “Слава Україні!” – “Героям слава!”, “Слава нації!” – “Смерть ворогам!”, “Сергій – Герой України!”
Його відзнака
Особливо щеміло серце від велелюдного: “Слава батькам!” Навряд чи хотіли вони такої слави.
Вони хотіли колихати онуків – у Сергія були б дуже гарні діти…
“Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…”
Ці слова Левка Лук’яненка – один із останніх записів Сергія у соцмережах.
Ти з нами, Сергію.
Наталя Мазурок написала на фейсбук: Як це боляче… Пам’ятайте цього хлопця, пам’ятайте його обличчя, посмішку… бо він зробив для нас з вами більше, ніж ми зробимо за все наше життя…
Не знаю чому, та цей хлопчина не виходить з голови, його чистий погляд і щира усмішка. Кожного разу проходячи повз фото “Небесної сотні” шукаю поглядом саме Сергійка. У мене дорослі діти. Та нестерпно боляче до цих пір, що такий юнак не зробить щасливою свою дівчину, не народить діток, не поведе їх до першого класу, не стане опорою мамі на старості. Нехай у муках загинуть ті, хто на крові цього Сергійка проклав собі шлях до влади.