Чому в дитячому відділенні Нововолинської міської лікарні вночі не чергує лікар?

Чому дитину з температурою 41 не госпіталізують негайно?

Чому три дні не можуть поставити правильний діагноз, але виписують купу дорогих непотрібних ліків?  

Чому мама має гаяти дорогоцінний час на сидіння-стояння у чергах?

Чому навіть елементарний укол дитині мусиш проплатити, збігавши в аптеку? 

Анна звернулась на РАДАР уже після того як малюка виписали. Те, що вона розповіла, не вкладається в голові. 

Пряма мова молодої матері: 

– 13 січня телефоную  в реєстратуру – взяти талончик до педіатра, у 3-річної дитини температура 41.

Мені кажуть: треба їхати з 15-го мікрорайону в місто, у кабінет №1. «Швидка» не прибуде.

У першому кабінеті  нас просять здати аналізи, зробити знімки. У  дитини 41, і ми сидимо всюди у черзі.

Малого навіть ніхто НЕ оглядав – просто сказали здавати аналізи…. і відправили додому з діагнозом “ангіна“.

Удома в дитини починаються судоми, кінцівки стають дуже холодними. Температура не збивається нічим. Через крики й матюки нам дали викликати “швидку”.

Медикам зі “швидкої” щиро вдячна, приїхали швидко, зробили укол.

Нарешті нас “швидка” відвозить у лікарню, в дитяче відділення. Там нас приймають о 15.30, теж кажуть, що горло, прописують ліки. Кладуть у відділення.

Зранку направляють на аналізи, знову робимо знімок легень.

І тут починається найцікавіше: ми чекаємо, коли ж до нас прийде лікар Антонюк Ярина Іванівна.

О 16.15 дитині знову гіршає,  підвищується температура. Йде кров із носа, холодні руки й ноги.

Я тричі бігаю до медсестри, прошу викликати лікаря, на 4-й раз кричу.

 

 

Виявляється, лікаря нема, все відділення лишається  на медсестру і санітарку, які не знають, що можна зробити, але лікаря не викликають.

О 20-й вони мені радять купити в аптеці димедролу з анальгіном, щоб зробити укол. Це я мушу дитину, яку тіпає від температури, одягнути й іти на вулицю шукати відчинену аптеку.

Добре, що маю кому зателефонувати і попросити, щоб привезли ці ліки, на які потрібен рецепт лікаря, медсестра його не може виписати.

Антонюк Я.І., завідувачка відділення, знаючи, що поступила дитина з температурою 41 і що чергових лікарів немає, навіть не зайшла оглянути дитину!

А 15 січня нас посилають у Луцьк, однак просять підписати папір, що це я хочу відвезти сина на перевірку, бо ЛОР у Нововолинську поставила діагноз “отит і глухота“.

Ми бігом знайшли машину, поїхали в Луцьк. Там дитину дуже ретельно оглянули і сказали: в неї немає отиту, ангіни, проблеми з аденоїдами, дитина чує на всі 100%.

А ще сказали, що покласти там без направлення не можуть, ми ж рахувалися, що лежимо в Нововолинську

18 січня нас виписали з Нововолинської міської лікарні. Діагнозу так і не знаю, виписку сказали забрати пізніше.

Навіщо у наше дитяче відділення кладуть дітей, якщо їх немає кому лікувати? Чому таке ставлення до найменшеньких? А якщо, збав Боже, щось трапиться?

Тест на ковід малому я ледь випросила на третій день.

І коли нас скеровують у Луцьк (завважте, не виписуючи з лікарні!), то не вказують, що температура 41. А пишуть, що дитина сонна, в’яла (хоча син тоді був досить рухливим) і що в нього м’який живіт (а животика навіть ніхто не торкався).

А от ліки на 1500 грн. від горла й отиту – у смітник, бо діагноз не підтвердився. Трирічна дитина з  температурою 41 пробула три дні без правильного діагнозу…

 

 

Це страшно, коли твоя дитина лежить у лікарні, їй гіршає – і нема лікарів, нема елементарного димедролу з анальгіном. А лікар дозволяє собі забути зайти до дитини, знаючи, що вночі нема чергового лікаря.

Туди не можна класти дітей, якщо нікому їх лікувати!!!    

Я телефонувала до в.о.головлікаря, він обіцяв піднятись у відділення. Ну, я його не бачила, а завідувачка потім вибачилася, що так трапилось.

Але мені не треба вибачень – просто хай виконують свою роботу чи одразу скеровують у Луцьк.

Не можна лишати всіх дітей у відділенні на медсестру й санітарку!

Коли ввечері ми повернулися з Луцька в нововолинську лікарню, до нас так само не зайшов жоден лікар, аж поки ми самі не зателефонували й не наполягли, щоб прийшов.

Там, певно, через день чергує лікар-чоловік, не знаю його прізвища.

І я сумніваюся, що в лікарні нема димедролу з анальгіном на екстрений випадок.

 

 

Мені робили операцію у вересні. Ставлення до хворого було на 100%. Лікар сам ходив у аптеку, потім давав чек. Карантин, відвідувачів не пускають, я виписалася, сплатила по чеках, що мені сказали. Усе інше надала лікарня.

До мене, дорослої, лікарі заходили 5 разів на день. А тут діти – і таке ставлення…

РАДАР пропонує адміністрації Нововолинської ЦМЛ і завідувачці дитячого відділення прокоментувати цей випадок. 

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: