Мати рік брехала, що син ходить до школи. І просила гроші “для класу”…

Старший син бідної-нещасної, про яку я розповіла вам учора, пішов у перший клас аж у 8 із половиною років. Чому ж не відвідував школу раніше?

Пряма мова донедавнього співмешканця цієї жіночки. То батько її молодшого сина. Назвемо його тато-2.    

 – Свого часу я винайняв їй квартиру у Шахтарському мікрорайоні Нововолинська. Її син від законного чоловіка постійно був біля неї. У серпні 2019-го, коли хлопцеві виповнилось уже сім із половиною років, я зібрав його до школи: купив форму, портфель і все шкільне приладдя.

Вона першого вересня завела туди сина. Так сказала.

Я багато працював, рано-вранці йшов, аж увечері приходив до них, і то не щодня. Час від часу цікавився успіхами малого у школі. Він показав мені щоденник, там був записаний розклад уроків. Щоправда, оцінок не було. 

Я спитав, скільки учнів у їхньому класі. Він сказав, що 15.

Іноді вона просила у мене гроші то на штори для класу, то ще на щось шкільне, я завжди давав. Отак і минув навчальний рік. Вона вже була вагітна.

А коли народила нашого сина, виявилося, що в неї немає паспорта. Де вона його поділа і як поводилась у пологовому – це окрема історія, але  медики звернулись у соціальні служби.

Ті зайнялися пошуком її документів на старшого сина і сказали, що хлопець досі не навчається. Я заперечив: “Вчиться вже рік, перейшов у другий клас сьомої школи”.

Вони перевірили.

Виявляється,  у вісім із половиною років хлопчина жодного разу не переступив шкільний поріг! Тобто цілий рік його мати мене дурила, а він мусив її слухатись, бо повністю від неї залежав. Коли ж не хотів брехати, вона била його зарядним пристроєм до мобілки.

Потім служби спитали в неї, чи впорається вона зараз із двома дітьми. “Ні!”  Їй порадили домовитися з її чоловіком (він не місцевий), аби забрав сина до себе. Той погодився.

І відвіз його у Затурці.

РАДАР з’ясував: ось уже півроку 9-річний першокласник мешкає у тітки (сестри його батька). Тітка опікується ним добре. “Хлопчик гляджений”, – сказали мені телефоном у школі. 

А маму там жодного разу не бачили й навіть не чули.

Чому вона брехала про школу цілий рік? Навіщо тримала сина постійно біля себе, як на прив’язі? Чи брала його на жебракування, коли ходила – вже вагітною – просити гроші?

Не знаю.

Але читачка з Володимира-Волинського написала мені вчора, як познайомилася з цією жінкою кілька місяців тому:

Питаю, чи справді працювала вона колись у “Фантазії”.

Картина складається така: жінка кілька років поспіль жебракує і дурить людей, прикриваючись то вагітністю, то хворими дітьми. Промисел досить прибутковий.

То в однієї підприємиці наплаче, як позавчора за кілька хвилин, 200 грн. на спеціальну суміш для немовляти (суміш коштує вдвічі дешевше), то в іншої… За день легко виплакує кругленьку суму. А ще дають продуктами й одягом.

Там вистачить не лише сплатити комунальні послуги в найманому житлі, а й завезти дітей на відпочинок чи у санаторій.

Старшенького за ці півроку вона так і не провідала. Зате десь вояжувала з немовлям на руках цілий місяць. І ніхто не знав, куди вона повіялась, навіть батько немовляти – тато-2.  

Якраз перед тим вона одержала 10 тис. виплати на дитину. І зникла з дитиною і грішми. На слід натрапили аж тепер, із допомогою читачки з Володимира-Волинського.

Прогнозую, що вже сьогодні-завтра вона знову виїде з Нововолинська. В невідомому напрямку.  Немовля не покине, ні. ЦЕ  ЇЇ ІНСТРУМЕНТ ЗАРОБІТКУ.

Алло, соціальні служби, відділ у справах дітей, орган опіки – виконком Нововолинської міськради, ювенальна превенція поліції! Куди дивимось, чого чухаємось, на що чекаємо?

Наталя Камишникова