24 січня вдень на сайт РАДАР під мою публікацію про академіка з хабариком надійшов брутальний коментар, у якому мене залякували фізичною розправою.

Ось він:

“Чого Борисович завжди злодій в тебе? Де хоть ожна бумажка де доказано шо він крав? Ти пожалієш колись за свій язик та буде пізно уже. Сиди тихо в своїй норі і не обсирай Ярему та Борисовича. А то з ложечки їсти кашу будеш в реанімації.

Той крисьониш Артур извился уже шо тті та ярему трогал. Він умниший за тебе понял кого опасно чипати. Понял куда носа лучше не пхати. Тебе походу жизьнь вобще не уче. Ти доиграешся в мене.

Ще хоч раз хоч Борисовича чи Ярему тронеш хоч шото напишеш я тебе в больничку надолго відправлю. Хоч жити не обсирай їх”.

Хто не в курсі – Ярема є нововолинським депутатом-мільйонером. Борисович – нововолинський міський голова Віктор Борисович Сапожніков. А я їх обох як публічних  осіб справді нерідко критикую, бо є за що.

Побачила цей лайливий коментар увечері – й опублікувала, чого залякувач не чекав. Далі була моя заява у поліцію.

Поки правоохоронці міркують, як на це реагувати і чи вносити моє повідомлення у реєстр досудових розслідувань, розповім вам таке.

У нашому чарівному європейському містечку досі не встановили замовників нападу на вже покійного Ігоря Желізка. Виконавців різанини ніби знайшли і посадили, але хто їх послав із ножем у під’їзд будинку, де Желізко мешкав? Півтора десятка ножових поранень. Його ледь не зарізали. Дивом вижив.

Напад скоїли в самий розпал війни бізнесмена Віктора Яреми проти “Львівської жінки” Желізка за кабельне телебачення в Нововолинську.

Досі не встановили ані виконавців, ані замовників нападу на Євгена Кліндухова,  який був депутатом Нововолинської міськради й енергійно привертав увагу правоохоронців та громадськості до корупції в міській владі, до зловживань міського голови. Кліндухова побили невідомі молодики на його ж подвір’ї вранці, коли збирався на сесію. Вдерлись і побили. Відлежав зо два тижні в лікарні зі струсом мозку.  Виписали прискорено – щоб поліція не кваліфікувала як травми середньої тяжкості.

Коли мене вдарив і душив у сквері біля пам’ятника прикордоннику друг мера Анатолій Коптюк, поліція в особі слідчого Шпачука дуже постаралася закрити справу про напад на журналіста. Як і кому віддячив за це Коптюк –  здогадуюсь.

Викликала тоді додому дільничного лікаря,  бо кепсько почувалась після побиття. А до мене прибув аж цілий консиліум: троє лікарів, завідувачі відділень!

Вони навіть не приховували, що приїхали скласти акт про те, що я нібито здорова. Однак мусили доповісти головлікареві Морозу, що завдання не виконали – я справді тоді захворіла. Досі гидко згадати вираз їхніх облич.

Ну, й руку колись мені у цьому чарівному містечку зламали – за гостре перо, за публікації про місцевих дерибанщиків. Місяць ходила з гіпсом. Виконавцеві нападу дали умовне. А замовника ніхто й не шукав.

Тепер про коментар цього Лисого. Там згадується наш дописувач Артур, який зрозумів, “куди не треба пхати носа”, й вибачився “перед ТТІ та Яремою“.

Я розпитала Артура, що це було. Він пояснив: мав кілька неприємних моментів у спілкуванні з оператором ТТІ. Дійшло до того, що цей оператор його знімав без дозволу на вулиці впритул зі словами: “Я про тебе ціле кіно зроблю!”

Артур навіть телефонував тоді у поліцію і ходив скаржитись директору приватної фірми “ТТІ”,  яка належить Яремі.

Ну, а днями на  тарифному протесті під “Теплокомуненерго” сам не стримався й невдало пожартував. Ще б подумав, чи перепросити за це оператора, але…

Але наступного дня (протест тривав і перемістився в міськраду) нібито побачив біля бічних дверей власника ТТІ, який промовисто показував на Артура пальцем височенному здорованю віком під 45.

Той зі своєю стрижкою під нуль, похмурим виразом обличчя і жорстким поглядом справив на Артура сильне враження. Він трохи подумав – і в залі, де вже майже нікого не було, у присутності двох працівників поліції сказав операторові кілька  примирливих слів. Ані перед ТТІ, ані перед Яремою ні за що не вибачався.

Далі поліцейські нібито підійшли до Яреми і щось сказали, той кивнув і зі своїм супутником забрався геть.

Отже, про вибачення знало дуже вузьке коло людей. Чи не є автор погрози на мою адресу отим голомозим приятелем Яреми?

Я зателефонувала обом працівникам поліції, що охороняли громадський порядок у міськраді під час протестної акції. І Василь Милацький, і Олександр Корнелюк підтвердили: двоє молодиків порозумілись, претензій одне до одного не мали. А от Ярему правоохоронці не бачили й до нього не підходили. Ніякого “лисого” впритул не бачили теж.

Кому вірити: Артуру чи правоохоронцям? Промовисту відповідь знайдете у брутальному коментарі.

Ще раз:

Артур извился уже шо тті та ярему трогал. Він понял кого опасно чипати. Понял куда носа лучше не пхати.

Извился – це извинился, наш безграмотний залякувач квапився висловитись і пропускав літери.

Поліція могла б розпочати кримінальне провадження про погрозу вбивством та фізичною розправою. Слідчий міг би переглянути запис із відеокамер – у приміщенні міськради їх не бракує.

Але поліція явно не прагне встановити того, хто мені погрожує.

Бо це ж доведеться турбувати власника ТТІ, цілого депутата міськради. З’ясовувати, хто з його друзів хоче помститись мені за критичні публікації про “Ярему і Борисовича” й відправити мене в реанімацію за “хоч щото ще”.

Простіше відписати, що ознак кримінального правопорушення не вбачається, та й по всьому.

Моя безкоштовна порада “Яремі й Борисовичу”: пильнуйте, щоб я була при доброму здоров’ї. Моліть Бога, щоб зі мною нічого не трапилось.

Бо критикувати вас я не припиню. А план розправи ваш “Лисий” здуру розкрив.

Наталя Камишникова

Прочитав сам? Поділись з іншими: