Цю сумну й украй обурливу історію розповіла РАДАРУ Галина Конопихіна з Нововолинська. У неї горе – поховала чоловіка, було йому лише 53 роки, колишній шахтар. У морзі на її горі вирішила нажитися підприємлива жіночка.

 – Такси, – каже Галина, – там захмарні, як на митниці! Хоча послуги ніби безкоштовні.

Пряма мова пані Галини:

 – Хочу добитися справедливості, але не знаю, чи зможу сама це все вирішити. Бо в нас люди страждають, але не можуть за себе постояти.

У моїй сім’ї горе. Помер чоловік .Пропрацював 20 років на шахті РОЗом – робітником очисного вибою. Три роки як пішов на пенсію. Важко хворів…

Я привезла тіло в морг, сама найняла машину. Ще лікаря не було,  ніхто не дивився, а вже працівниця назвала суму, яку я повинна заплатити. Це була моя знайома. Я спитала, чи можна трохи менше. Вона відповіла: «Ні. Так усі платять».

Я думала,  що це платна послуга. Мені озвучили суму 1800. Я заплатила.

 

 

Коли в людини горе, вона заклопотана  й не дуже тямить, що робить, то цим користаються в морзі. Здирають із людей останню копійку, загинають такі суми, що жах. Певно, в них немає людської гідності, співчуття, камінне серце. Це ті, що просто вдягають померлих. Хоча кожен із родичів може це зробити. Хто не може, той сам віддячить.

Але всім кажуть, що це платно. І всі платять.

На другий день після похорону я збирала довідки, робила копії. І мені в управлінні, де я раніше працювала сказали, що в морзі все безкоштовно. Віддячують тільки за те, що одягають.

Я передзвонила тій знайомій у морг, сказала, щоб мені виписали чек, бо мені виплатять допомогу. Взяла її на мушку. Вона відповіла: «Ми чек не даємо».

Тоді я сказала, щоб вона мені повернула гроші, і спитала, за що вона стільки  здерла.

 – За те, що колупалась у гниляках твого чоловіка.

Мене ці слова зачепили, і я звернулась до мера. Вже розмовляла зі слідчою, яка приїхала, коли чоловік помер, і видавала мені документ. Я вже з багатьма розмовляла, хто забирав тіла своїх родичів в той самий день, що я. І не тільки в той. Там суми менші. Хто 600 гривень платив, хто 1000, хто 1200. А з мене взяла 1800.

Довідку з моргу дав лікар, я спитала, скільки за це. Він сказав: “Ніскільки”. Він із мене не брав. Брала працівниця Валентина. Не знаю, чи вона з кимось ділиться, чи собі таку суму бере. Казала: «Я  беру 600, а лікарю 1200».

Не вірю, що вона йому взагалі щось давала. Він видав довідку і пішов додому.

 

 

Мені дуже боляче, тяжко на душі. Серце  і так не має спокою. А тут іще такими словами закидають: «Колупалась у гниляках твого чоловіка».

Мій чоловік 20 років тяжко працював, і оце щоб якась підла людина мертвого принижувала?! Він віддав шахті своє здоров’я, помер у 53 роки. Хворів тяжко і помирав тяжко.Відмовився від госпіталізації, сказав, що шахтарі довго не живуть – легені не відновлюються. Це було боляче чути, боляче дивитись на його муки.

Хай кожен відповідає за свої вчинки і слова. Побори на нашому горі треба припинити.

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: