У міському парку жив ведмідь! І гуляли косулі

Нововолинці, яким за 40,  пам’ятають зоокуточок у нашому парку. Так, у тому самому парку, де атракціони.

На обгородженій ділянці дружно сусідили білки, лисиця, косулі, заєць і навіть бурий ведмідь!

Тварин утримували кого у вольєрах, кого у клітках. А ще там мешкало всіляке птаство.

Зоокуточок був розташований уздовж паркану, який відділяв парк від приватних обійсть на вулиці Зеленій. Ну, там, де нині “ромашка” й інші розваги. 

Дітлахи обожнювали це місце, прибігали погодувати білочок, роздивлялись ведмедя.

Кажуть, потім через нього зоокуточок і закрили – ніби затягнув у клітку дитину, яка крутилася біля вольєра. А може, такого зовсім не було й закрили з інших причин. Хто знає –  уточніть у коментарях. 

 – Спочатку звіринець був у самому куточку, чотиригранним, потім його розширили в бік “веселих гірок”. Нам – дітям на той час – було цікаво.

Також у Нововолинськ часто приїздили пересувні звіринці – вони розміщувались на території, де тепер 9-поверхівка і де був “Вопак”.

У тих звіринцях були і слони, і бегемоти, і величезна кількість інших звірів. То ми годували бегемотів – цілу буханку підносили до них, вони широко розкривали рота, і ми закидали туди хлібину. А слонам ми приносили груші, які випрошували на самострої, – пригадує Володимир Жигоревич. 

Ну, в зоокуточку нашого парку бегемоти не водились.

А от косуль дітлахи пригощали яблуками. 

Наш міський парк

Тепер плавно перейдемо до сьогодення і до козлячого парку. Є таке страхітливо занедбане місце за проспектом Дружби. Поряд – виробниче управління комунального господарства.

Колись тут були дві природні водойми, джерела. Зараз усе замулено, захаращено, засипано шахтною породою. 

Підприємливі люди придбали частину “козлячки” й облаштували там чудову зону відпочинку з альтанками, озерцем, будиночками.  

І от уявіть собі: таким гарним може стати козлячий парк. І в ньому міг би діяти зоокуточок. І туди, а не кудись у село під Луцьком сунули б тисячі людей подивитись на тюльпанові поля – на “волинську Голландію”.

Насадити бузку, ясмину, додати алейки сакур і магнолій. Це ж нескладно! Інвестори, яких так чекає нововолинська влада, були б у захваті. Ми, нововолинці, мали б чим пишатись і де відпочити – душею і тілом. 

Діти тягнули б сюди батьків у вихідні, бо могли б полазити на мотузяних атракціонах. Тут діяв би скансен (музей просто неба) – сільська хата. На місці таких хат і постав Нововолинськ.

І тут могла би бути Домівка врятованих тварин, як у львівському парку “Знесіння”.

Тут жили б віслючок, баранчики, олень, веприки, коні.

Знайшлося б місце і козлику, якого я намагаюся врятувати від ножа.

Може, якраз із козлика й розпочнеться цей зоокуток і відродження козлячого парку?

Сьогодні тут непролазні хащі

Поки шукаю, куди прилаштувати козлика, знайшла в інтернеті багато цікавих і цілком бюджетних ідей для збільшення туристичної привабливості нашого міста. Готова ними поділитися.

За не такі вже й великі кошти можна перетворити козлячку на екопарк. Як зробили у волинському селі Радовичі, де моднючий шинок – у колишньому хліві. Де є музей сільського побуту та музей ретротехніки: автомобілі, велосипеди, навіть літаки!

А туристи сунуть хмарами подивитись на сотні оленів, яких туди завезли аж із Латвії. 

Це в Радовичах за Турійськом!

Уже бачу, як козлик старанно розчищає хащі нашої “козлячки” (в деяких європейських  містах кіз тримають замість газонокосарок). 

А потім заводить сторінку у соцмережах і стає популярним інстацапом. Розповідає про двоногих козлів, які закидали траву шприцами і пляшками, нахвалює працівників ВУКГ, які, можливо, візьмуть його під свою опіку.

Наш козлик такого не схвалює

Ну, бо який козлячий парк без козла?..

А там же, на території ВУКГ, колись паслися коні. Вони виконували різні роботи, жили у стайні.  Стайня лишилась. Коней давно нема.

А тут вам – бац! – і врятований козлик дасть поштовх вельми прибутковій і дуже потрібній місту справі.

Коні теж дають прибуток… У Радовичах

Екопарк (поряд із жорсткою системою штрафів за порушення природоохоронних норм) став би віддушиною для Нововолинська, який потерпає від викидів “Курчака”, олійно-жирового комбінату, “Кроноспану” та інших екошкідників. 

Наталя Камишникова

Фото – нагуглила 🙂