Не уявляю, щоб він міг когось скривдити.
Нововолинці пам’ятають його по газеті “Народна рада”. Була така міська комунальна газета, закрили за надмірну гостроту наприкінці 1996-го.
Микола був там відповідальним секретарем, а потім і редактором. Працювати поряд із ним було легко і цікаво. Завжди толерантний, завжди готовий почути іншу думку, сприйняти інше бачення.
Не уявляю, щоб він міг когось скривдити. Бо за вдачею був поетом.
Народився на Вінниччині, вчився у Львівському університеті, опанував польську ще тоді – досконало. Навіть книжечку віршів своїх видав польською – десь у першій половині 1990-х.
Започаткував у Нововолинську телебачення – був спецкором каналу “Аверс”, обладнав студію на”Укртелекомі”.
А невдовзі поїхав у Польщу – працювати й жити. Викладав там не лише у школі, а й в університеті. Ростив синів, дочекався онуків.
Бачила його в цей польський період лише раз чи два, мимохідь.
Але “Народна рада”, шмат мого життя, нерозривно пов’язана з Миколою Якимчуком.
Він направду був дуже відповідальним.
Депутат першої демократичної міськради, учасник усіх першорухівських подій і процесів.
Останнім часом працював у Польщі перекладачем у вищій школі економіки та менеджменту. Помер на ходу 21 листопада. Повертався з роботи, впав. Інсульт.
Усе.
Похорон завтра – там, у Польщі. З’їдеться рідня – може, пропустять-таки блокувальники кордону.
Був світлим, тому світла пам’ять тобі, Миколо.
І співчуття родині – дуже важка втрата.
Наталя Камишникова
Валентина Бутакова: Розумний, добрий, толерантний учитель і колега. Таким я його пам’ятаю під час роботи в школі №2.
Вічна йому пам’ять. Співчуваю родині.
НЕВИМОВНО ШКОДА. БУЛИ ДРУЗЯМИ. З ПЕРШОГО ДНЯ ГАЗЕТИ “НАРОДНА РАДА” ПРАЦЮВАЛИ В ОДНОМУ КАБІНЕТІ. ЩИРИЙ І ТЕПЛИЙ БУВ ЧОЛОВІК. КОЛИСЬ ДО СПІЛКИ НАПИСАЛИ ЦІЛИЙ РЕПОРТАЖ ПРО УПА БІЛИМИ ВІРШАМИ І ВИДАЛИ ЗА ПРОЗУ. ЛЮБИЛИ ПИСАТИ РАЗОМ, А ЦЕ ДЕСЯТКИ І ДЕСЯТКИ МАТЕРІАЛІВ, ПІД ЯКИМИ СТОЯТЬ НАШІ ПРІЗВИЩА. БУЛИ У НАС І СВОЇ ЗВЕРТАННЯ. Я ЗАВШЕ КАЗАВ – МИКОЛЬЦЬО. А ТЕПЕР ДУША МИКОЛЬЦЕВА ВЗЯЛА І ВІДЛЕТІЛА… БАЧИЛИСЬ ПІСЛЯ ЙОГО ВОЯЖУ ДО ПОЛЬЩІ НАЗАВШЕ ТІЛЬКИ ОДИН РАЗ. РОЗПОВІДАВ ЗА ГОРНЯТКОМ КАВИ, ЩО ВЧИТЕЛЮЄ, ПРАЦЮЄ НА РАДІО “ЛЮБЛІН”, СПІВПРАЦЮЄ З РЕДАКЦІЯМИ ПОЛЬСЬКИХ ГАЗЕТ. СВІЙ ВІД’ЇЗД ДО ПОЛЬЩІ ПОЯСНЮВАВ ПРОСТО: Я ХОЧУ ЖИТИ КРАЩЕ, МАТИ ДЛЯ СІМ’Ї І ДІТЕЙ КРАЩІ УМОВИ. А ЯК ПОХВАЛИВСЯ ПОЛЬСЬКИМ ГРОМАДЯНСТВОМ, ТО Я ЦІЛКОМ ЗНІЯКОВІВ, СКИС І МІСЦЯ СОБІ ЗНАЙТИ ВЖЕ НЕ МІГ. МИКОЛЬЦЬО ЦЕ ЗРОЗУМІВ. ПОПРОЩАЛИСЯ, ЯК БУЦІМТО КОЛИСЬ ЗНАЙОМІ ЛЮДИ. ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНСЬКІСТЬ ВИЯВИЛАСЯ ВИЩОЮ ЗА СТАРІ ДРУЖНІ СТОСУНКИ. АЛЕ БУВ МИКОЛА ЯКИМЧУК НАСПРАВДІ ЗАВЖДИ ГРАНИЧНО ЩИРИМ, ДОБРОЗИЧЛИВИМ І ВЕЛЬМИ ТОЛЕРАНТНИМ ЧОЛОВІКОМ. ЗА ЩО ЙОГО НЕ МОЖНА БУЛО НЕ ЛЮБИТИ І ПОВАЖАТИ. СВІТЛА ПОСТАТЬ НА ВОЛИНІ. НЕХАЙ ЙОМУ ЗЕМЛЯ БУДЕ ПУХОМ! ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ! Павло Присяжний
Мої співчуття. Царство Небесне!
Oleksandr Klimchuk: Мої співчуття рідним! Мені пощастило що я знав таку таку Людину особисто!
Наталія Галичук-Сосна: СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ! БУЛИ КОЛЕГАМИ ПО “АВЕРСУ”
Andrii Khilchuk: Чудова Людина була. Нехай Господь утішить рідних. Амінь
Шкода…. Чудова людина, цікавий учитель, пам’ятаю його уроки.