Аж сьогодні, 4 дні по тому як я надіслала електронною поштою начальнику Нововолинського відділення поліції публікацію “Збоченець ошивається під школою”, мені нарешті зателефонували з відділку.

Попросили повідомити, хто бачив збоченця, надати контакти очевидців. Мовляв, не можемо внести повідомлення про правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише на підставі публікації.

Я поважаю своїх читачів і ціную їхню довіру до мене. Тому нерідко залишаю їхні прізвища й імена “за кадром” і підставляюся сама – під численні погрози бандитів, під помсту.

Торік у травні мені розтрощили вікно й намагались підпалити хату. Поліція так і не розкрила той злочин. Хоча один із паліїв сам вихвалявся знайомим, що це його рук справа…

Тож я не стала називати сьогодні телефоном дільничному офіцеру поліції імена, паролі, явки, а написала одній із жінок, які бачили збоченця біля четвертої школи 10 грудня о 13.30.

Знаю про її сумний досвід звертань у поліцію. І все ж таки  запропонувала:

– Так і так, поліція нарешті заворушилась, ось контактний телефон дільничної, будь ласка, повідомте їй, що знаєте.

Потрібна ваша заява чи пояснення, щоб матеріали внесли до ЄРДР.

І от вичерпна відповідь:

Тільки не кажіть, що через отаких зневірених Нововолинськом і лазять збоченці й неадеквати.

Людина зробила що могла: повідомила про неподобство, свідком якого була. Зробила це не через 102, а через РАДАР. Її право.

Ще коли розповідала мені про того збоченця, зізналася:

Наступна моя історія буде якраз про активних громадян, які сумлінно й настійливо повідомляли на 102 і в Нововолинське відділення поліції про правопорушення й злочини однієї особи.

Повідомляли 11 місяців поспіль! Подали понад 100 заяв!

Скажу одразу: якби вони звернулись до молодиків спортивного вигляду, результат давно був би “наліцо”. А так…

Ну, стежте за РАДАРОМ.

Наталя Камишникова

Прочитав сам? Поділись з іншими: