Міністр соціальної політики Андрій Рева розсекретив, чого чекати від держави пасажирам і перевізникам. Ось що він сказав в інтерв’ю виданню “Апостроф”: 

– Розкажіть про монетизацію пільг у транспортній сфері. Як це буде працювати на практиці? Який механізм?

– Є закон про соціальні стандарти та державні гарантії. У транспортній сфері на сьогодні існує повний комунізм: скільки хочу, стільки і їжджу, а держава за все має платити. Погодьтеся, що на такому рівні забезпечити всім пільговикам можливість користуватися своїми пільгами дуже складно.

Тому держава пішла іншим шляхом: вона фактично встановила нерівність, надаючи пільги в натуральному вигляді. Наприклад, якщо ви живете в Києві, ви щодня можете користуватися чотирма видами транспорту, а якщо живете в селі в Житомирській області, то ви в кращому випадку раз або двічі на рік будете користуватися метро. Натуральний розподіл пільг призводить до того, що люди отримують їх нерівномірно, хоча мають спільні права.

Якщо ми проводимо монетизацію і чітко встановлюємо нормативи, то природно, що хтось, хто сьогодні має більше, буде мати менше, а той, хто мав менше, матиме більше. Зате всі будуть мати рівну кількість фінансового ресурсу для забезпечення цих пільг.

 

 

– Усе ж таки який сам механізм визначення, кому мати більше, а кому менше?

– Встановлюються нормативи поїздок, і йде розрахунок вартості цих поїздок. Потім людині виділяється місячна сума, і, якщо вона живе в місті, де є відповідний транспорт, їй виплачується грошима пільга – і в рамках цієї суми вона користується послугою. Якщо вона живе в сільській місцевості і користується транспортом, то вона передає документи, коли вона проїхала, і їй проводиться компенсація вартості проїзду за місяць.

– Але в місті транспорту більше, значить, і більше поїздок.

– Але сума грошей однакова. Якщо, умовно кажучи, вам дають 150 гривень у Києві, то на цю ж суму визначаються пільги і для жителя сільської місцевості.

– Але жителю Києва цих 150 гривень може і не вистачити на проїзд, а житель села їх не використає, йому це і не потрібно.

– Ну, що значить не потрібно? Жителі міста і села ж знаходяться в рівних правах, значить, вони повинні користуватися рівними можливостями.

– Тим не менш жителям мегаполісів грошей, отриманих на руки для проїзду, може не вистачити.

– Може не вистачити, якщо вони будуть їздити без обмежень. А якщо людина їздить на роботу і додому, то це інше питання. За своїми іншими справами… Ми ж не можемо на 100% забезпечити всіх на рівні “скільки хочу, стільки і катаюсь”. Це неправильно. Це комуністичний принцип, який призвів до того, що транспорт практично убитий, як міський, так і приміський.

Чому електрички сьогодні такі вбиті ходять? Тому що ніхто не платить і ніхто не компенсує, а збитки від залізничних перевезень по суті компенсує хто? Ті, хто возять вантажі залізницею, тому тарифи постійно зростають. А якщо тарифи зростають, ті, хто возив вантажі залізницею, починають возити їх фурами, починають вбивати дороги. А потрібно просто навести лад на залізниці з тарифами і пільгами, тоді все стане на свої місця.

Не буває безкоштовної послуги. Її хтось все одно має оплатити. При цьому були б усі малозабезпечені, тут без питань: людей потрібно підтримувати, нехай їздять. Але ж є ті, які за статусом їздять, у яких гроші є, але у них є і посвідчення, і вони їздять безкоштовно. Але це вже не пільги, а привілеї, а привілеїв за Конституцією не має бути.

Залишається дочекатися, коли нарешті запрацює цей механізм.

Джерело:

https://apostrophe.ua/ua/article/economy/2017-11-15/minimalnaya-zarplata-v-ukraine-budet-drugoy-est-realnaya-tsifra—ministr-sotspolitiki-andrey-reva/15513

 

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: