РАДАРУ зателефонував священик Ігор Маргіта – протоієрей УПЦ.
Повідомив, що з будинку по Шкільній, 35-а у Грибовиці вибрався й виписався – разом зі своєю родиною. Оселилися в Іваничах, у тещиному помешканні.
А староста громади УПЦ КП, яка діє у селі, написав йому розписку. Суть така:
– громада не має претензій до о.Ігоря щодо стану та майнової цілісності будинку, де він прожив 19 років;
– громада не зазіхатиме на храм, збудований о.Ігорем на його приватній території, та не заперечуватиме щодо накриття споруди куполом;
– громада припиняє міжконфесійні чвари.
Новий храм УПЦ на приватному обійсті Ігоря Маргіти
Натомість отець Ігор забрав із Іваничівського райвідділу поліції заяву про самоуправство, яке чинили односельці, віряни УПЦ КП, щодо його родини, житла і майна. І навіть наміряється завершити мировою судову суперечку з ними (його позови розглядає Іваничівський районний суд). Тобто повністю припинити судові процеси.
Було б логічно, вважає РАДАР, аби в умови мирової увійшли всі пункти з розписки, підписаної старостою грибовицької громади УПЦ КП. Бо розписка – це просто папірець, належно не завірений. А от оформлена у суді мирова розставить усі крапки над затяжним конфліктом. Це документ, із яким доведеться рахуватись ОБОМ сторонам.
Було б логічно, аби і сільська рада відмовилася від своєї заяви про стягнення з грибовицької громади УПЦ 4,5 тис. грн. штрафу за технічну помилку в декларації про початок будівництва.
Адже отець Ігор свої зобов’язання, які взяв на себе з доброї волі і які зазначив у своїй розписці від 27 жовтня, виконав і перевиконав. Навіть здав охоронний договір щодо Святопокровської церкви у відділ культури Іваничівської РДА.
Сільський храм – пам’ятка архітектури
Речі вивіз із будинку вже всі, не зволікаючи. Хоча планував це зробити до 7 листопада.
Кілька ходок бусом, остання була о пів на першу ночі: забрав собаку і кота.
Нічна варта з прибічників УПЦ КП спостерігала мовчки.
РАДАР радий, що священик гідно вийшов із доволі дикої ситуації, в яку його загнали 26 жовтня колишні парафіяни. Вийшов смиренно й мудро, як подобає духовній особі.
РАДАР сподівається, що всім, чиї обличчя були в ті дні перекошені ненавистю, розвидніється – і в селі нарешті запанує міжконфесійний спокій.
На те, що особливо затяті громадяни з “групи захоплення” перепросять священика і його родину за ту кількаденну та кільканічну колотнечу, РАДАР не сподівається. Але несповідимі шляхи Господні – може, хоч очі опускатимуть при зустрічі?
Всім миру і світла в душі.
Наталя Камишникова
Фото: Євгенія Стекунова, СПЖ, Леся Ганжа
У ТЕМУ:
Нещодавно відійшли у вічність мої батьки… Все життя вони трудились – побудували будинок, посадили багато дерев, виховали четверо дітей… І коли домовини батьків виносили з хати (батькову у червні, а мамину після Покрови) – я стояла у німому заціпенінні – батьки ішли у інший світ зі СВОЄЇ хати, не взявши із собою нічого !!!
Хочеться закричати на цілий світ: Люди, отямтеся, життя швидкоплинне !Не їжте один одного!
Господи, прости нас грішних!
Стыдно может будет. Дай им Бог мира и покоя, душам их. Теперь надо время на покаяние потратить, а не только сидение по чужим хатам
Потрібно тих колишніх парафіян привести до закону, щоб всі відповідали по закону. Для чого конституція для того щоб “громада” чи юрба могла вигнати священика, а то й вбити. Бо так їм захотілось. На всіх справу завести до поліції і нехай суд вирішуе. Все чесно та по закону.
Ви не кидайтеся у крайнощі, “Виталию”. Не накаручуйте себе і людей. Нікого вбивати не збиралися. Люди у Грибовиці – не НКВД СССР.
За НКВД не скажу, а от КДБ і КПРС це мені нагадало…
А ще довго нам буде аукатись і КДБ і КПРС. Недарма Мойсей водив свій народ 40 років по пустелі – аж поки не помер останній народжений у рабстві єгипетському.
Ти нормальнийй?
давайте не тикати й не ображати.
Ну, і слава БОГУ!
А в протестантів та свідків Єгови також є патріархати?
І вони своїх пастирів також ногами виштовхують з хати?
хто знає?
Священник мудра Людина.Дай Боже всім нам мудрості і порозуміння незалежно від віросповідання. Бог Один над нами.
Нехай кинуть у мене камінь, але зі панотцем недобре вчинили. Ніколи і нізащо не зрозумію такої агресії. Засуджувати когось не можу – це проти віри християнської, але Бог усім їм суддя. Багато моїх знайомих ходять на службу до монастиря і до своєї церкви також. Коли була за кордоном, то мені у першу чергу розповідали де знаходиться християнський храм. То невже не можна було проблеми вирішити інакше? Не вірю, що не можна.
Для (((. Я це читала. Одне фото якраз і взяла звідти. Та відтоді минуло вже 2 роки. І патріотичний пафос, яким аж пашіли тоді грибовицькі віряни УПЦ КП, змінився на перекошені ненавистю обличчя й дуже меркантильні, дріб’язкові порахунки.
Тому не рекламуватиму тут задавнену статтю з іншого ресурсу. Сьогодні мова про дикунські методи вирішення міжконфесійного спору, до яких вдалася цими днями церковна громада УПЦ КП у Грибовиці.
Лізти в зачинену хату, викидати чужі речі надвір, погрожувати священику льохом, обзивати священика нелюдом чи матюкати мене услід – це якось не по-християнському, знаєте. Це совдепія, совок в усій його мерзенності.
У Нагірній проповіді Ісус казав, що блаженні(за деякими трактуванням – щасливі) гнані і переслідування, бо їхнє є Царство Небесне. А панотця із села гнали.
А чому ж о.Ігор не “поступив гідно” ще чотири роки тому,бо думав що він вправі творити що хоче, ніхто йому не указ. Поступити гідно з людьми ще напочатку конфлікту, ось справжнє лице священника, а не доводити людей до ненависті а потім вийти “правим” з ситуації. Всі хто осуджує людей насправді незнають і крихти правди в цій ситуації. Так,люди вчинили негарно виставляючи речі на вулицю, але чомуж о.Ігор не відступився одразу коли його про це попросили, чи може після того як він пересварився з усім селом лишатися у цій парафії було б нормально?
У вас є церковна двадцятка. 4 роки тому це була двадцятка УПЦ. УСІ питання вартості обрядів, будівництва, ремонтів, фінансів парафіяни мали обговорювати на зборах двадцятки. Бажано – разом із настоятелем.
Однак ви свої претензії висловлювали позаочі. А двадцятка, мабуть, сиділа мовчки. Так їй було вигідно. І ось результат. До ненависті люди дійшли самі. Плюс місцевий політичний сценарій, плюс війна.
О.Володимир Понагайбо з Тишкович наприкінці 1990-х нікого не “доводив до ненависті”, але з ним вчинили так само.
Співчуваю о.Василеві. У нього все попереду… Хоча він у “правильному” патріархаті.
Благодаті над вашим селом уже немає. Хоча Благодатне – через дорогу… 🙂
Там і священики й Московського Патріархату свого носа, по самого лоба, у гріхи вмочили. Потрібно миритись у Божій правді. Але, чи можливо це?
Я нікому не суддя. Тим паче – священикам будь-якої конфесії. Просто описала те, що побачила.
А побачила совкове БЕЗБОЖНИЦЬКЕ дикунство і совкову ж нетерпимість під патріотичними гаслами.
Якби о. Ігор служив богу і громаді, а не кремлывському антихристу, то не було б ніякого протистояння. Якщо громада у своїй більшості вирішила перейти в УПЦ КП, то священик, як мінімуФм мав би поважати її вибір.
Так само та частина громади, яка перейшла у КП, має поважати вибір іншої частини, яка залишилася в УПЦ. І поважати вибір священика.
Щодо антихристів – о. Ігор служить Богу, а не Путіну чи Порошенку. Богу, а не агенту КДБ Філарету чи агенту того самого КДБ Кірілу.
Громаді ж служать сільський голова і сільська рада.
[…] повідомленням «Радару», після виселення священицької сім’ї, староста […]
Є церковне керівництво (пробачте мою необізнаність у вищому церковному керівництві), то нехай би воно і вирішувало питання належності до Патріархату, згідно нинішніх обставин. Це ж не парафіянам так між собою чубитись, це ж не по-Божому, це не по-людськи. Я людина проста і маленька, але нащо такі чвари в Україні? Хіба українцям не досить Майдану і війни на Сході країни?
А ще у Нагірній проповіді Ісус казав:”Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть”. То ж давайте вирішувати проблеми у інший, більш мирний спосіб.