Це надійна благодійність! Молоді підприємці збирають кошти для дітлахів

Прикрим скандалом обросла маленька новина на кількох сайтах про збір подарунків для вихованців іваничівського інтернату.

Директор закладу Людмила Лазаренко страшенно образилась на «непрохану» допомогу. Сайти вже наступного дня розмістили  «Спростування» від колективу інтернату: мовляв, діти всім забезпечені, а цими благодійниками хай займеться поліція.

Молоді підприємці, які щиро й безкорисливо хочуть допомогти діткам із незаможних сімей, були шоковані таким перебігом подій і, своєю чергою, образились на директрису.

РАДАР вислухав усіх і з’ясував, що до чого.

Віталій (36 років) та Ірина (молода, енергійна, гарна) – нововолинці. Прізвищ не називаю, бо піару обоє категорично не хочуть. Розповіли:

– Ідея завітати з подарунками у дитячий будинок виникла у нас із друзями спонтанно. Їздимо на Польщу, добре знаємо одне одного, і от у вайбері хтось запропонував: давай я привітаю з Миколаєм твою дитину на 100 гривень, ти – мою…  Ну, щоб малим і нам було цікавіше.

А тоді подумали: стоп, наші діти не бідують, а чому б не накупити іграшок, цукерок, теплих речей для обділених долею дітлахів?

Іваничі, інтернат

Дуже швидко – самі не сподівалися – назбирали серед знайомих і навіть геть не знайомих людей – 10 тисяч гривень. Це вже солідна сума. Куди її вкласти? В Нововолинську є християнський сиротинець «Ковчег». Ми прийшли туди, поговорили з завідувачкою, оглянули заклад. Усе чудово, на високому рівні, дітлахи забезпечені всім необхідним. У «Ковчезі» ми і почули про іваничівський інтернат: тим діткам, сказала завідувачка, ваша допомога потрібніша.

Поїхали ми в Іваничі. Директора школи-інтернату не було, а секретар та виховательки нам дещо показали й розказали. Зайшли ми в якусь спальню, побачили стареньку постіль. Отже, є потреба в постільній білизні, думаємо.

– Светр на хлопчині точнісінько такий, як ото я носив у п’ятому класі, –  каже Віталій. – Діти з бідних сімей. Обновці дуже зраділи б!

Працівники інтернату попросили нас придбати постіль, іграшки, взуття.

Наступного дня ми поспілкувались із директором – пані Лазаренко. У телефонній розмові вона підтвердила, що є потреба і у посуді, і у постільній білизні, і у взутті. Ми попросили скласти для нас список дітей, які потребують допомоги найбільше, зазначити розміри одягу та взуття, вік учнів, щоб ми вгадали з обновками.

Ми чекали на той список і вже планували їхати у Червоноград – закупити у виробників без накруток усе необхідне.

Тим часом хтось із луцьких журналістів дізнався про нашу акцію і написав про неї. Маленька позитивна новина, нормальна ініціатива. До збору коштів долучилося ще більше людей, якась добра душа переказала  2,5 тисячі гривень.

Аж тут на кількох сайтах враз – спростування! З натяками, що ми шахраї, з погрозами звернутись у поліцію для встановлення наших осіб і перевірки законності збору коштів.

Тепер почуваємось обпльованими й не знаємо, що робити. Звісно, можемо поїхати замість Іванич у Головно – там і діти з особливими потребами, й адміністрація від допомоги не відмовиться. Але чому комизяться тут? І навіщо звинувачують нас бозна в чім?

Зараз у нас на картці вже 19 тисяч гривень. Прозвітуємо за все до гривеньки. Не втрачаємо надії порозумітись із директором Іваничівської спеціальної школи-інтернату пані Лазаренко.

Уже знаємо, що це не сиротинець, із 77 вихованців лише 5 – сироти чи позбавлені батьківської опіки. Але там діти переважно з бідових сільських родин, і вони заслуговують на подарунки від нововолинських помічників Миколая!

Принагідно звертаємось до всіх, хто це прочитає. Формуємо базу даних: кому з дітей конче потрібні одяг, взуття, постіль, іграшки, просто їжа. Ми – новачки у волонтерському русі.

Бачимо, як активно відгукнулись лучани – питають, куди передати одяг, іграшки. Не стоять осторонь і наші земляки. У святого Миколая буде надійна команда в Нововолинську!

Чекаємо на інформацію про родини, які потребують найнайнеобхіднішого. А тоді визначимось, кому і чим допомогти.

Наші телефони:  Ірина (067 81 26 868), Віталій (067 36 14 340), Оксана (093 82 92 554), Оля (098 29 58 166).

А що ж сказали РАДАРУ в Іваничах?

Людмила Ростиславівна Лазаренко повідомила РАДАРУ, що спеціальна школа-інтернат оприлюднить свій благодійний рахунок і прийматиме спонсорську допомогу без посередників. Зазначила, що вихованцям особливо потрібне шкіряне взуття. Його гуртом закупили на підприємстві «Мальви», але зайвими зимові чобітки для дітлахів аж ніяк не будуть.

Чомусь Людмила Ростиславівна вважає, що широкий благодійний жест – це підстава і що хтось хоче спаплюжити роботу колективу.

Та ні, запевняю! Молоді, дуже позитивні люди просто хочуть – усе ще хочуть! – влаштувати свято вихованцям інтернату. І жодним чином не збираються втручатись у роботу закладу. Від співпраці з ними користі для колективу буде значно більше, ніж від параду ображених амбіцій.

А поки в Іваничах роздумують – ініціативна група на чолі з Віталієм та Ірою формує список: куди помічники Миколая завітають насамперед. Підказуйте – телефоном і тут у коментарях. Якщо інформація конфіденційна – пишіть на пошту РАДАРА: info@radar.in.ua

Усе Ірині з Віталієм передамо.

До речі, що там завалялось у ваших шафах і шухлядах? Волонтерський банк одягу, іграшок, шкільного приладдя радо прийме від вас речі, які ще прислужаться іншим родинам.

Отже, Віталій: 067 36 14 340.

Ірина: 067 81 26 868.

Ірина з Віталієм – найпозитивніші люди, які зробили мій день. Енергійні і світлі. Починаю вірити, що Нововолинськ у плані змін небезнадійний. Таких би в депутати міськради… але сміються і кажуть, що їм це не потрібно.

Лямовичам-дерибанщикам потрібно, а їм – ні. Ех…

Ну, нічого. Все тільки починається!

Уранці мала ще одну цікаву розмову – з атошником. Теж Віталій, теж розумний і чесний. Повернувшись із війни з пораненням і важким досвідом, він бачить місто й усіх нас по-іншому. Жорсткіше, вимогливіше – як суддя. Має право.

От із них, отаких, і треба формувати наступну міську раду. Віддати владу у чисті й надійні руки.

Даруйте за політично-ліричний відступ. 🙂

Наталя Камишникова