Коли вся країна плювалась від тих мегацинічних декларацій, я поцікавилась у соцмережах: “Я вийду на майдан, а ви?”

Була впевнена: після двох революцій гідності народ не пробачить своїм слугам-мільярдерам такого брутального грабунку.

Не можна поплюватись і забути. Ми ж не бидло у стійлі, щоб терпіти пастухів із тридцатьма елітними годинниками на руці.

Мій маленький пост обріс сотнями коментарів у різних спільнотах. Загальна тенденція така.

Народ тихо мріє про 2-3 снайперів… і готовий їм аплодувати, але явно не збирається щось робити сам. Бо розчарований результатами попередніх Майданів, зневірений у політичних лідерах і втомлений хронічним виживанням.

Розсмішили “патріоти”. Мене не лише затято обзивали провокатором і кремлеботом, який діє за сценарієм Путіна і Суркова. На мене навіть настукали речнику СБУ (!), вимагаючи, аби мною негайно зайнялися компетентні органи.

Що ж, совок не прикриєш ніякими вишиванками. На гебешну ментальність немає ради.

У саме яблучко соціальних очікувань поцілив Зеленський із двома автоматами, імітуючи розстріл корумпованого парламенту.

 

 

Не знаю, чий це сценарій, але пар із людей випускає добре. Отак подивляться ролик, матюкнуться схвально, душу відведуть – і вже не треба виходити на Майдан. Та й холодно, мокро, страшно.

Знаєте, можна знайти стопіццот причин, аби жити далі з цією ганьбою – наскрізь корумпованою владою. Можна строчити страшилки про план “Шатун”, питати “ашовонодасть” чи пафосними методичками Мінстеця закривати рота тим, хто вимагає справедливості.

І є лиш одна-єдина причина підняти п’яту точку, вийти зі своєї маленької зони комфорту й наважитись на протест. Ці шакали з мандатами й рангами держслужбовців дружно плюнули нам в обличчя – вихаркнули правду про те,  скільки вони в нас вкрали, де вони нас мають і де матимуть наших дітей.

Ви можете мовчки втертися? Я – ні.

І не хочу, щоб наші діти втиралися.

 

 

Наталя Камишникова, Нововолинськ

Той мій дражливий блог тут:

Я вийду на Майдан, а ви?

 

 

Прочитав сам? Поділись з іншими: