Рішення суду щодо підпалювача шини. ЧИТАТИ ВСІМ!

Уже не лише в Нововолинську начувані про непомірний штраф, накладений тутешнім чиновництвом на 23-річного Віталія Грабовського.

Хлопець 15 вересня підпалив шину під міськрадою на знак протесту проти застою та корупції у міській владі.

Моральні й матеріальні збитки від підпалу шини адміністративна комісія оцінила аж у 1360 грн.

Грабовський оскаржив у суді постанову адмінкомісії при виконкомі Нововолинської міської ради.

Справу розглядала Орися Романівна Ференс-Піжук.

Її рішення ми і публікуємо тут. Прочитайте уважно й до останнього рядка  – воно того варте.

Представники адмінкомісії подали апеляційну скаргу на це рішення. Отже – далі буде.

А зараз – просто блискучий текст сухою  юридичною мовою.

Для допитливих: особа 1 – це Грабовський, особа 2 – член адмінкомісії Лісовська, особа 3 – секретар комісії Кіндюк, особа 4 – член адмінкомісії Жигалюк, якого не було на засіданні комісії, особа 5 – ваш РАДАР, який сказав у суді пару слів про подвійні стандарти нововолинської влади.

Деякі перли відповідачів (зокрема, особи 2) викличуть у вас здоровий сміх, що перейде у регіт. 🙂

Насолоджуйтесь інтелектуальним читанням.

справа № 165/2591/18, провадження №2-а/165/94/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м.Нововолинськ

Новолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді   Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря   Пилипчук М.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради № 34 від 28.09.2018, якою його (позивача) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп. На обгрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваної постанови є незаконними, оскільки відповідач, розглядаючи адміністративну справу, самоусунувся від дослідження та встановлення всіх обставин справи, формально визнавши його (позивача) винним у скоєнні адміністративного правопорушення на підставі лише суб’єктивних припущень особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що відповідачем при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення були порушені вимоги ст.ст.278,279,280 КУпАП, постанова від 28.09.2018 є необ’єктивною, докази вчинення ним (позивачем) адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, відсутні, оскільки він не порушив правил благоустрою, про що безпідставно зазначено у постанові відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив позов задовольнити, скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради №34 від 28.09.2018 року, а справу провадженням закрити. Не заперечив, що підпалив одну шину біля приміщення Нововолинської міської ради 15.09.2018, виразивши у такий спосіб своє невдоволення станом забезпечення громадського порядку в місті. Це його громадянська позиція і особисте волевиявлення. Стверджує, що не порушував правил благоустрою, а тому не повинен нести адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП. Стосовно пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення від 15.09.2018 року зазначив, що писав їх на чистому бланку і погоджувався з фактом підпалювання шини, а ніяким чином не з правовою кваліфікацією таких дій за ст.152 КУпАП.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві. Вказала, що ОСОБУ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою, на підставі фактичних даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення 517/63/03-18 від 15.09.2018, що надійшов на розгляд адміністративної комісії з Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області. Зазначає, що порушення полягало у спалюванні автомобільної шини біля входу до будівлі Нововолинської міської ради по проспекту Дружби, 27. Вважає, що такі дії позивача правильно кваліфіковані за ст.152 КУпАП. Крім того, на думку представника відповідача ОСОБА_2, позивач, звернувшись до виконавчого комітету Нововолинської міської ради 05.10.2018 зі скаргою на постанову адміністративної комісії від 28.09.2018 про притягнення його до адміністративної відповідальності, використав своє право на оскарження, а тому його звернення з позовом в суд є безпідставним. Стверджує, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, вказавши у протоколі у графі пояснення по суті порушення «з протоколом згідний». Наголошує, що підпалювання шин, вчинене позивачем у вихідний день, призвело до пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства, а саме проспекту Дружби і прилеглої до неї площі Чорновола, яка знаходиться напроти будівлі виконавчого комітету Нововолинської міської ради, а також спричинило потенційну небезпеку для життя і здоров’я людей. Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 17.10.2018 № 384 скаргу ОСОБА_1 на постанову адміністративної комісії, залишено без задоволення, а постанову від 28.09.2018 без змін. Просить в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, за порушення правил благоустрою, про що вказано у постанові.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що він є секретарем адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради. На розгляд адміністративної комісії від Нововолинського ВП надійшли матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП. Про розгляд справи 28.09.2018 ОСОБА_1 був повідомлений і прибув на засідання адміністративної комісії. Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення адміністративною комісією було встановлено особу громадянина, який притягується до адміністративної відповідальності, оголошено йому зміст протоколу від 15.09.2018 та прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1360 грн. з врученням позивачу постанови адміністративної комісії та роз’ясненням права на її оскарження. Стосовно роз’яснення під час розгляду адміністративної справи особі, яка притягується до адміністративної відповідальності її прав, передбачених ст.268 КУпАП, в тому числі права на захист, зазначив, що ці права були роз’яснені позивачу в ході складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 15.09.2018, про що є особистий підпис ОСОБА_1. Зазначив, що проект оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення готував заздалегідь, тому і вказав, що на засіданні адміністративної комісії був присутній її член ОСОБА_4, який 28.09.2018 під час розгляду адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 був відсутній з поважних причин. Не заперечив, що оскаржувана постанова містить виправлення стосовно розміру штрафу, пояснюючи тим, що проект постанови готував заздалегідь, тому допустив арифметичну помилку при визначенні розміру штрафу, що накладений на позивача в межах розміру, передбаченого санкцією ст..152 КУпАП. Вважає, що постанова є законною, а правові підстави для її скасування і закриття провадження відсутні.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням позивача як свідок ОСОБА_5 підтвердила пояснення ОСОБА_1 стосовно складання відносно позивача адміністративного протоколу за ст.152 КУпАП. Показала, що їй відомо зі слів позивача про акцію протесу, яку він 15.09.2018 проводив біля будівлі міської ради на кшталт такої ж акції, що відбулась 12.09.2018 за участі шахтарів, які протягом дня спалювали шини біля будівлі ДП «Волиньвугілля». Свідок зазначила, що позивач у такий спосіб виразив своє невдоволення діяльністю міської влади і заздалегідь повідомив про це відділення поліції через службу 102. Вважає, що адміністративна комісія розглядаючи протокол, діяла упереджено, необ’єктивно, застосувавши подвійні стандарти.

Заслухавши пояснення сторін,показання свідка, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.1ст.6 КАС України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положенняст.6 КАС Україниє реалізацією ч.1ст.55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Судом встановлено та ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що 28 вересня 2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради в складі: голови комісії: ОСОБА_6, секретаря комісії: ОСОБА_3, членів комісії: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, прийнята постанова № 34, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП ,та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн.

У вказаній постанові стосовно обставин вчиненого правопорушення, які підлягають з’ясуванню безпосередньо під час розгляду справи колегіальним органом чи посадовою особою, зазначено, що ОСОБА_1 порушив правила благоустрою.

З протоколу від 15.09.2018 року серії ГП № 691381, складеного інспектором СРПП Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11, який надійшов на розгляд адміністративної комісії, вбачається, що 15 вересня 2018 о 18 год. 40 хв. в місті Нововолинську, ОСОБА_1 біля входу до будівлі Нововолинської міської ради, що по проспекту Дружби, 27, підпалив та спалював автомобільну шину, чим порушив правила благоустрою території м. Нововолинська, за що передбачена відповідальність заст. 152 КУпАП.

Правомірність та законність прийняття суб’єктом владних повноважень постанови оскаржується позивачем.

Шина як зброя в інформаційній війні

Статтею 152 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів.

Об’єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері благоустрою, об’єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” благоустрій населених пунктів – це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з положеннями статті 1 цього ж Закону, територія (в населеному пункті) – це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об’єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об’єктів, об’єктів промисловості, комунально-складських та інших об’єктів у межах населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов’язані:1) утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; 2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об’єкти благоустрою (їх частини); 3) усувати на закріплених за ними об’єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; 4) усувати на закріплених за ними об’єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; 5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об’єктів благоустрою (їх частин); 6) у процесі утримання об’єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об’єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; 7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Суб’єктом зазначеного адміністративного правопорушення є громадяни, а також посадові особи, суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності чітко визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.2ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, саме відповідач зобов’язаний довести правомірність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом нас багато 🙂

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона

До суду відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, до відзиву не надано Правил благоустрою міста Нововолинська, які затверджуються сесією місцевої ради, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на вказані Правила та Закон України «Про благоустрій населених пунктів», що є неприпустимим, оскільки ст.152 КУпАП є бланкетною, а відтак постанова не містить конкретної норми, вимоги якої, на думку відповідача, порушив позивач.

Вищенаведене свідчить про те, що в ході розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до  адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП відповідачем не виконано вимог ст.278 КУпАП щодо підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, не перевірено, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, порушено порядок розгляду справи, визначений ст.279 КУпАП, оскільки, як встановлено судом і що не спростовано представниками відповідача, особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не роз’яснено права, якими вона користується під час розгляду справи, що передбачені ст.268 цього Кодексу, а також вказано, що у розгляді справи та прийнятті оскаржуваної постанови приймав участь член адміністративної комісії ОСОБА_4, який, як встановлено судом і що не заперечив представник відповідача, 28.09.2018 був відсутній на засіданні адміністративної комісії.

Судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач, визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача щодо незаконності прийнятої стосовно нього постанови адміністративної комісії, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП за відсутності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

А шахтарів, які спалили купу шин 12 вересня, адмінкомісія не штрафувала!

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз’яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Будь-яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП, суб?єктом владних повноважень не надано.

Як ствердив позивач ОСОБА_1, він, підпаливши шину перед приміщенням міської ради, виразив у такий спосіб своє невдоволення станом забезпечення громадського порядку в місті. Це його громадянська позиція і особисте волевиявлення.

На думку суду, вчинок позивача, за який його було піддано переслідуванню у порядку адміністративного судочинства і накладено адміністративне стягнення,охоплюється поняттям «вираження поглядів» за статтею 10 Конвенції. Тому таку поведінку позивача можна вважати формою вираження політичних поглядів. Відповідно суд вважає, що застосування до позивача за ці дії адмінстягнення становило втручання у його право на свободу вираження поглядів.

Шина – це символ протесту. З 2014 року

У п.36 Рішення Європейського суду з прав людини (остаточна дата 30.01.2015) справа «Швидка проти України» суд зазначає, що він розглядав різні форми вираження поглядів, які підпадають під дію статті 10 Конвенції. Наприклад, суд дійшов висновку, що коротка публічна демонстрація перед Парламентом кількох предметів брудного одягу, яка мала символізувати «брудну білизну держави», була формою вираження політичних поглядів (див. рішення від 12 червня 2012 року у справі «Татар та Фабер проти Угорщини» (Tatar and Faber v. Hungary), заяви № 26005/08 та № 26160/08, п. 36).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, на підставі чого адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення №34 від 28.09.2018 року, прийнята адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп., підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням вимог ст.ст.245,251,280,283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справа підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст.11,69,71,158-163,167,185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.245,251,254,256,283,288,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задоволити.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради за №34 від 28 вересня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн. 00 коп. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Р. Ференс-Піжук

У ТЕМУ: