Парафіяни і священики провели в останню путь протоієрея Віталія Ковальчука.
Його поховали біля Успенського Низкиницького монастиря.
До честі нововолинців, ніхто не влаштовував у ці дні в інтернеті міжконфесійних дебатів, ніхто не дошукувався, правильна то церква чи неправильна. Горе вивищує над чварами і політиканством.
Я от думаю: ті діти, що вискочили на дорогу, – скільки їм років, які вони? Бо кажуть, він вивернув кермо через них.
Шестеро інших дітей осиротіли.
Як там співають у храмах: “Смертію смерть поправ”.
Карта ОЩАДБАНКУ для допомоги родині священика Віталія Ковальчука:
5167 8032 0815 6187,
Отримувач – Світлана Ковальчук.
Значить нащось його забрали.
Тим більше перед Різдвом
Лiкарi швидкоi говорили ,що в нього стався iнфаркт чи iнсульт.
Могила уквiтчана живими квiтами.Батюшка тепер нiкуди не спiшить… Можна поговорити,порадитись ,i ,здаеться ,що тебе чують i вiдповiдають….
Дякую вам ,Радаре,за пiдтримку
Можливо, там усе так фатально збіглося. Хтось вискочив на дорогу, він – гальмувати, нерви на межі, тоді інсульт чи інфаркт – і врізався у те дерево й опору…
СВЕТЛЫЙ БЫЛ ЧЕЛОВЕК! СВЕТЛЫМ, СТРОГИМ, НО СПРАВЕДЛИВЫМ СВЯЩЕННИКОМ БЫЛ ОТЕЦ ВИТАЛИЙ! И СВЕТЛАЯ ПАМЯТЬ О НЕМ СОХРАНИТСЯ!!!
Розмовляла сьогодні з досвідченим водієм, має таке саме авто, транспортник. Кажу: поясніть як фахівець, чому це могло трапитись. А він: “Це не наша канцелярія, це інша…”
Потім став пояснювати про особливості таких машин, про педаль, привід, по слизьку того дня дорогу з горбочка…
Махнув рукою І підсумував: “Тому що наше місто не достойне було такого священика” .
Абсолютно несентиментальний чоловік – і отак.
Я не знала отця Віталія. Хіба здалеку вітались іноді. Хто знав – розкажіть тут якісь свої історії, згадайте.
А я знала його. Точніше знаю вже багато років. Спогадів Дуже багато. І всі світлі. Пам’я таю, як казав, що не важливо в якій домівці жити на землі. Чи то винаймане житло чи власне. Головне щоб на небі була хороша домівка. Був дуже добрим і щедрим. Ніколи не відпускав з свого дому із пустими руками. То книжечку, то шишечку з Афона…. Вони обоє з матушкою щедрі.
В батюшки була дуже щира посмішка. І велике серце! Писати можна багато. Думаю згодом про нього і книжки писатимуть.