У ніч проти 6 березня наклав на себе руки 27-річний Микола Пелюх. Він мешкав із матір’ю неподалік від заправки ОККО на виїзді з Нововолинська. ‘
Друзі розповіли:
Микола важко переживав смерть бабусі, яка найбільше піклувалась про нього. Бабуся померла 28 лютого, відтоді на його аватарці у фейсбук з’явилася жалобна свічка. Отака, як тут.
Навчався у другій нововолинській школі й у нашому електромеханічному коледжі (бюджетна форма).
Звик усе робити сам, бабуся навчила куховарити. Коли був у Польщі на заробітках – готував товаришам смачнющі супи, запіканки, підливи.
А раніше працював у депо – вантажно-транспортному підрозділі ДП “Волиньвуглля”.
Рідні кажуть: напередодні ніщо не віщувало такої біди. Та й останній допис – жарт із інтернету.
Однак заставка на його фейсбук-сторінці дуже депресивна. І друг стверджує: погані думки в Миколи проскакували.
Ховають сьогодні, прощання почалось о 13-й.
Земля пухом, Миколо.
Чого вам не живеться, хлопці…
Це було його рішення і ми не можемо його осуджувати……
Я не засуджую.
Мені дуже шкода, що пішов з життя такий молодий,симпатичний та позитивний.
Він не створить сім’ю, не зробить щасливою якусь красуню, не народить гарних дітей.
Звертаюсь до молодих і не молодих, хлопців і дівчат, чоловіків і жінок, будь-ласка живіть, тримайтесь за життя, і якщо вам важко у якусь хвилину, то не замикайтесь у собі, а шукайте того, хто вислухає і підтримає. Ви обов’язково зустрінете розуміння і підтримку.
Життя безцінне.
“Навіщо про це писати, ви будете так про кожну смерть? навіщо читачам це знати?” – роздратовано закинула мені в мережах одна користувачка.
Але життя кожної людини варте цілої книжки. І гірко, коли лишаються тільки дати на надгробку.
Місто маленьке, ми всі потроху – його літопис та історія. Шкодую, що мало розповіли мені про Миколу. Ви ж бачите – позитивний, цікавий, носив у собі якусь драму й загадку.
Є друзі, рідні, вони можуть щось додати, згадати, я напишу.
Дуже шкода молоду людину,ми не завжди можемо зрозуміти,чому так і починаємо судити! Можливо в людини були якісь проблеми,що на самоті не міг їх пережити,так ,здавалось,! А підтримки не було,ось і вибрав хибний варіант- піти з життя! Він в розпачі просто забув,що гірше смерті,тільки смерть! Колись був такий випадок в Ягодині,на ямі повісився молодий чоловік з Ковеля ( знайшли папіроси),тут мандат і втрата від вкладеного в товар і зразу паніка і безвихідь! Запам’ятайте,нічого немає вартнішого за людське життя! Моя донька коли взнала тоді про цей випадок так і сказала: Мамо,я мало заробляю,але за людське життя я заплатила би за нього ці гроші,щоб він живий остався! І як би не було запізно,я знаю,що вона так би і зробила!
Тільки одиниці думають як ви… Всім решта всерівно.. А у нас. у місті тим більше.. Шкода людину. Земля пухом
А я от читаю і думаю…а матерям, молодим жінкам,дітям,чиї батьки загинули на війні теж вішатись?…
А чи є посилання на його профіль фб?