Цими днями Волинь поховала двох своїх синів – захисників України. Ігора Климюка з Гіркої Полонки (Луцький район) і Богдана Корнелюка з Нововолинська.
Обидва загинули під час боїв на Луганщині.
Ігор – 10 січня, Богдан – у ніч проти 12-го.
Обидва вродливі, хоробрі, веселі, неодружені.
Ігор був гранатометником у 24-й бригаді.
А Богдан – зенітником, потім навідником БМП у 14-й.
Обом загиблим було по 22 роки.
Так повернувся додому Богдан Корнелюк…
Луцькі активісти зустріли його на Цуманському посту і провели до села Забороль.
Далі була варта пам’яті у Володимирі-Волинському й Нововолинську.
А останній спочинок Богдан Корнелюк знайшов тут, біля Низкиницького монастиря.
Свій весільний коровай хлопець так і не встиг скуштувати.
Рідні й друзі називали його лагідно Бодя. Був дуже світлою й веселою людиною, жартував навіть після бою.
Його батько Олександр відслужив на війні рік. А Богдан навесні 2016-го – невдовзі після строкової служби – підписав із ЗСУ контракт.
Навчальний полігон у Старичах, потім – у Рівному, звідки 18 вересня прибув у Станицю Луганську.
Старший солдат, навідник БМП-1 14-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 11 січня пізно ввечері від кулі снайпера під час важкого бою на наших позиціях у Станиці Луганській.
Ігор Климюк мав позивний “Клим”.
Народився у селі Оконськ Маневицького району Волині.
Гранатометник 1-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 24-ї бригади.
Загинув 10 січня близько 11.00 біля села Троїцьке Попаснянського району. Осколкове ураження в голову під час ворожого обстрілу наших позицій із ПТУРів.
Попрощатись із ним у Гіркій Полонці прийшли і приїхали тисячі людей.
І цей коровай теж згірк від сліз.
Спасибі вам, хлопці, за вашу відвагу. У Небесному Легіоні вас зустрінуть побратими. Їх там багато. Із 24-ї… із 14-ї.
Але коли закінчиться ця клята війна?
Президенте, прем’єре, нардепи – скільки ЩЕ?
Карта полеглих за Україну у цій нескінченній АТО станом на 20.10.2016 (за місцем народження бійців).
Узято тут: http://memorybook.org.ua/indexfile/statbirth.htm
Ігор і Богдан тоді ще раділи кожному дню й не знали, що в січні страшна статистика збільшиться саме за їхній рахунок…
Фото з прощання: волонтери Світлана Климчук, Олексій Кушнєр, а також Ніна Коструба (“Слава праці”)
Текст: Наталя Камишникова
Фактаж: Ян Осока
Людмила Марченко
Сини наші . сини наші – соколята . Як же важко вас втрачати….
Мирослава Козак
Це просто жах…. пішли діти на той світ.. .вічна пам’ять.
Ganna Golovko
Сказати, що боляче, – це нічого не сказати, це сльози і біль, біль, душа розривається
Vsevolod Kucherenko
ГОРЕ ТЕРЯТЬ РОДНЫХ УКРАИНЦЕВ….. ГОРЕ …..
Віка Бурдико
Горе всій Україні, війна.
Цю новину, каже гугл-аналітик, зараз читали у Вероні, Кракові, Барселоні, Москві.
Також – Київ, Дніпро, Одеса, Миколаїв…
Брест і Курськ. Варшава й Добропілля – містечко на Донеччині. І Лисичанськ…
Svetlana Ferchuk
Скільки ще молодих голів занепастить та банда, яка на крові чужих дітей заробляє собі статки? Горіти вам у пеклі, нелюди! А хлопцям шана людська. Слава Героям!
Лариса Керженцева
Світла пам’ять Героям! Назавжди у наших серцях!
Тетяна Галайко-Ткачук
Не для того, хлопці, вас матері народили, щоб весільний коровай поперед труни нести… Стогін і біль матерів іще довго буде над Україною лунати. “І заплакала Рахіль над дітьми своїми…”
Світла Вам память . Ви наші діточки. Ви Героі наші, а сльози душать , коли все це кінчиться …..,,..
Хтось в Іспанії зараз це читає. Місто Лорка. І хтось у Гамбурзі.
І там комусь це болить.