Де ти будеш собою…

Волинянка Світлана Костюк пішла у засвіти на Різдво-2017.

Але неймовірне палахкотіння її душі лишилось – у її віршах, у спогадах і серцях усіх, кому пощастило її знати.

“Тримаймось на відстані променя”, – часто казала друзям. 

Оцей промінчик хай буде комусь на згадку:

по судинах нічних стежок лопотять зайченята босі
кожен звук кожен стук кожен крок повизбирує осінь
у судомах приречений час все вишукує смисли
десь до себе загублених нас у лещатах затисли
і шукаєш не знаєш кого і втікаєш від кого
позникали кудись усі ті хто судив тебе строго
а навколо правічних лісів нерозгойдані тіні
і тебе вже не візьмуть на глум ці стежки праосінні
бо ти хочеш лишатися тут де місця покаяльні
де тебе неодмінно знайдуть твої ближні і дальні
де росинка стає бурштином а вже потім сльозою
де твій дім твій едем твій фантом
де ти будеш СОБОЮ…

Світлана Костюк

У ТЕМУ: